Українська Народна Партія пропонує долати економічну кризу за допомогою патріотизму та реформи державних закупівель

З’їзд Української Народної Партії схвалив програму антикризових заходів і висунув низку вимог до Президента та Прем’єр-міністра. Юрій Костенко відповів на питання газети «Правдошукач» щодо планів реформування системи державних закупівель та відповідного законопроекту № 3367, а його колега, народний депутат Андрій Давиденко пообіцяв найближчим часом прокоментувати ряд питань і зауважень експертів.

6 грудня у палаці культури Київської політехніки розпочався з’їзд УНП. Переобраний таємним голосуванням лідер Юрій Костенко прозвітував про успіхи партії: у Верховній Раді VI скликання – шість представників УНП, також здобуто близько 10 тисяч мандатів депутатів обласних, міських, районних, сільських та селищних Рад, а також міських, сільських та селищних голів. При цьому партії вдається послідовно відстоювати патріотичні позиції, залишаючись незалежною від великого олігархічного капіталу та у сумних політичних реаліях: «В Україні криза посилює сепаратизм. Крим і Закарпаття – це наші політичні реалії. УНП не може миритися з цим» – підкреслив у своєму виступі Юрій Костенко.

Шлях виходу з кризи - патріотизм

З’їзд підтримав такі сміливі ініціативи, як ініціювання сесій всіх рад, де представлена фракція УНП, для висунення вимог заборонити людиноненависницьку комуністичну ідеологію і звернення до правлячих правих партій Німеччини (ХДС, ХСС) та Франції (Союз за Народний Рух) з проханням висловити чітку партійну позицію підтримки приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. “Подальше толерування агресивної політики Російської Федерації може призвести до повторення ситуації, яка склалася у 1938 році, коли керівники європейських держав у Мюнхені фактично санкціонували початок Другої світової війни, уклавши угоди з гітлерівським режимом” – відзначається у зверненні.

Але найбільше уваги з’їзд приділив обговоренню і ухваленню Програми антикризових заходів, що базується на таких принципах:

1. «Виробляй, купуй і споживай українське!» – заходи, спрямовані на стимулювання внутрішнього попиту через структурну реформу, наближення потреб виробництва до потреб споживчого ринку, з кінцевою метою заміщення більшості товарів, імпортованих нині з-за кордону.

2. «Залучення внутрішніх ресурсів та зовнішніх інвестицій» – заходи, спрямовані на лібералізацію банківської системи з метою залучення зовнішніх інвестицій та відновлення довіри громадян до фінансових установ з подальшим залученням внутрішніх ресурсів у реальний сектор економіки.

3. «Від марнотратства до ефективності» - заходи, спрямовані на інноваційний розвиток, перехід від енергоємних продуктів до наукоємних високотехнологічних, відновлення сільськогосподарського потенціалу України як одного з головних постачальників якісних продуктів харчування на внутрішній і зовнішній ринки.

4. «Держава створює умови – громадянин працює на себе» - заходи, спрямовані на створення максимального режиму сприятливості для реалізації підприємницької ініціативи громадян України, як основної традиційної для українців форми господарювання.

5. «Прозорий бюджет – прозорий уряд» - заходи, спрямовані на підвищення контролю громадськості над витратною частиною державного та місцевих бюджетів.

В рамках цієї програми лідер УНП Юрій Костенко виступив із серйозними вимогами до виконавчої гілки влади:

Від Президента УНП вимагає

- відставки Голови правління Нацбанку, який своїми діями посилює економічну кризу та оббирає людей;
- мораторію на продаж майна і землі, які в умовах кризи за безцінь перейдуть у власність олігархів;
- зупинити кримських сепаратистів та русинських самостійників;
- виконати резолюцію ПАРЄ щодо осуду комуністичної ідеології, яка і сьогодні нищить незалежну Україну.

Від Прем'єр-міністра УНП вимагає

- встановити світові ціни за базування російського ЧФ у Криму (а це 5 мільярдів доларів додаткових надходжень до української казни);
- повернути заощадження українських громадян з Росії – це 132 мільярди доларів;
- добитися зниження ціни за російський газ адекватно падінню світових цін на нафту, адже світова ціна на нафту з липня зменшилася;
- використання нафтогону Одеса-Броди у прямому, європейському напрямку;
- антикризову програму України привести у відповідність до європейської практики.

Державні закупівлі: тільки українські товари?

Особливе зацікавлення редакції газети “Правдошукач” в рамках співпраці зі спеціалізованим інформаційним бюлетнем у сфері державних закупівель “Редукціон” викликала позиція УНП стосовно реформування системи державних закупівель.

У своєму виступі на з’їзді Народний депутат України Ярослав Джорджик відзначив:

- В кожному розділі антикризової програми УНП є такі моменти, такі “родзинки”, які по суті не пропонує жодна політична партія. Говорячи про перший розділ “Виробляй, купуй і споживай українське”, ми акцентуємо головну увагу на необхідність вироблення такої державної політики у сфері державних закупівель – а я нагадаю, цими питаннями регулюється ринок в 230 мільярдів гривень – якою б надавалися преференції українським товарам. По суті, заборонити закупівлю для державних потреб будь-які товари, крім українських.

Як відомо, троє народних депутатів від УНП - Юрій Костенко, Андрій Давиденко та Ярослав Джорджик 13 листопада 2008 року зареєстрували Проект Закону про державні закупівлі в умовах фінансової кризи (законопроект № 3367). Однак у розданій делегатам з’їзду та журналістам програмі антикризових заходів нема жодної згадки про цей законопроект, натомість йдеться про зміни до основної регулюючої постанови Кабінету Міністрів в цій сфері (назва якої, якщо уважно подивитись, процитована неправильно: остання, діюча на даний момент редакція “ПОЛОЖЕННЯ про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” затверджена Постановою КМУ від 19 листопада 2008 р. N 1017 “Про внесення змін до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, і в назві всіх попередніх постанов Кабміну на цю тему йшлося про закупівлю за “державні кошти”, а не за “державний кошт”).

Варто навести витяг з відповідного розділу антикризової програми УНП:

1.2. Стимулювання національного виробника за рахунок зміни структури споживання і правил проведення державних закупівель на час кризи
У 2008 році на закупівлі для державних потреб було виділено понад 200 мільярдів гривень. Ці кошти повинні працювати на українську економіку.
З метою більш ефективного використання державних коштів на стимулювання національного виробника пропонується:
1.2.1. Доповнити Постанову Кабінету міністрів України «Про затвердження положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державний кошт»: визначенням «Вітчизняний виробник – суб'єкт підприємництва – резидент, який здійснює виробництво товарів, виконує роботи чи надає послуги на території України»; зобов’язати розпорядників державними коштами закуповувати лише товари та послуги, вироблені в Україні, окрім випадків, коли українська економіка не продукує аналогічних продуктів, або ж такий захід призведе до утворення штучних монополій, невідкладно розробити і прийняти Правила для дій у таких виняткових випадках; заборонити державним та комунальним підприємствам (у тому числі казенним підприємствам, установам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірнім підприємствам, а також підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам) купляти легкові автомобілі, які вироблені не в Україні.
1.2.2. Встановити для державних підприємств (монополій) переробної промисловості (в т.ч. спиртової) ціни та квоти для закупівлі сільськогосподарської продукції виробленої в Україні.
1.2.3. Розпочати практику закупівель за кошти Стабілізаційного фонду продукції виробленої в Україні за цінами на підставі розрахунку мінімальної рентабельності для сільгоспвиробників.
1.2.4. Зобов’язати державні органи провести роз’яснювальну роботу щодо потреби купувати саме українські товари. Розпочати загальнодержавну промоційну кампанію щодо купівлі товарів українського виробництва.

“Правдошукач” поцікавився у лідера УНП Юрія Костенка, хто у його команді є відповідальним за розробку пропозицій щодо реформування системи державних закупівель і може дати відповіді на питання експертів, а також – чому в Програмі антикризових заходів йдеться про доповнення постанови Кабміну, тим часом як у Верховній Раді чекає на розгляд відповідний законопроект.

- Андрій Давиденко є безпосереднім автором колективу, який розробляв цей законопроект,- відповів Юрій Костенко,- А щодо багатьох версій “купуй українське”, в тому числі у вигляді зміни проектів Постанови, то це для нас є стратегією розвиток внутрішнього ринку, яка зафіксована у нашій політичній програмі ще в минулому столітті. І тисячолітті, я хотів би сказати. І тому з однієї сторони мені приємно, коли сьогодні нарешті Президент і прем’єр-міністр слово-в-слово почали говорити словами нашої програми, яку ми розробили у 92-94 років: випуск готової продукції на 60-70% у незалежній державі, мале підприємництво, яке дає, формує ВВП на рівні 50-60%, високорозвинуте сільське господарство і багато іншого. Так що ми свої витоки програмові і свої рецепти спасіння, в тому числі, сьогоднішньої ситуації давним-давно сформулювали. У нас одна проблема: ми не є владою в Україні і в парламенті ми не можемо гарантувати Вам, що наш закон, розумний і потрібний для економіки, буде схвалений. Тим більше новою, так званою олігархічною коаліцією. Все буде залежати від того, чи в пакеті антикризових законів наш законопроект буде проголосований. Якщо він буде проголосований, тоді на основі Закону уряд має діяти, а не на основі Постанови.

Стосовно законопроекту № 3367 у експертів є ряд питань і зауважень, які пообіцяв детально прокоментувати найближчим часом Народний депутат України Андрій Давиденко:

1) Чому в зазначеному законопроекті, на відміну від законопроекту Міністерства Економіки та діючого Положення, не передбачається право представників засобів масової інформації бути присутніми на розкритті тендерних пропозицій з метою відкритості і прозорості тендерних процедур?

2) За існуючою практикою, всі оголошення про початок і результати процедур державних закупівель безоплатно публікуються в одному офіційному виданні - "Вісник Державних Закупівель", який кожен бажаючий може легко завантажити в інтернеті на сайті Міністерства Економіки. Таким чином громадськість завжди може знайти вичерпну інформацію про закупівлі того чи іншого органу влади у "ВДЗ", і це дуже зручно та прозоро - чи не так? Однак згідно вашому законопроекту, "оголошення про заплановану закупівлю безоплатно публікуються у одному із спеціалізованих друкованих засобах масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження". Перелік таких ЗМІ не наводиться, отже, у разі ухвалення законопроекту громадськість не матиме вільного доступу до повної інформації про оголошення і результати державних закупівель. Навіщо ви зменшуєте таким чином прозорість тендерних процедур?

3) Законопроект припускає закупівлю товарів іноземного виробництва тільки при відсутності вітчизняних аналогів. Але виходячи із статті 1 Проекту, учасником є фізична особа, що проживає на території України, чи юридична особа (резидент). Тобто виключається можливість участі у торгах іноземних осіб у зв’язку з тим, що нерезиденти у розумінні проекту не можуть бути учасниками процедури закупівлі. Як це можна зрозуміти?

4) Проект передбачає, що державні та комунальні підприємства теж будуть зобов’язані застосовувати процедури закупівлі. Чому не згадується про казенні підприємства? Також, чому законопроект не регулює питання діяльності громадських організацій у сфері держзакупівель?

5) У пояснювальній записці вказано, що встановлюється рівність учасників шляхом скасування преференційної поправки до цінової пропозиції. Тоді є незрозумілим, до чого в Проекті мається на увазі застосування цієї преференційної поправки?

6) Автори законопроекту взагалі не передбачають проведення такої процедури, як редукціон. Питання – чому? Якщо розглянути цю процедуру в попередніх нормативних актах, що регулювали відношення у сфері державних закупівель, то, проаналізувавши, можна припустити, що алгоритм цієї процедури найбільш підходить для проведення електронних процедур закупівель.

7) Чому закупівля товарів, робіт і послуг, які у зв'язку з їхнім спеціальним призначенням становлять державну таємницю, здійснюється тепер за допомогою процедур торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника, коли раніше це було винесено з-під дії закону?

8) Чому в Законі не визначено, який конкретно орган виконавчої влади має координувати питання щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти?

9) Чому Проектом не передбачено якийсь орган, що здійснює певні функції в сфері державних закупівель, окрім спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг?

10) Чому Проектом не визначено, плата за тендерну документацію є обов’язковою чи ні, чи обов’язкова вимога замовника щодо тендерного забезпечення? Чи не вважає законодавець за необхідне обмежити розмір плати за тендерну документацію або взагалі висунути вимогу надання тендерної документації безкоштовно, щоб за неї не заламували десятки тисяч гривень, як під час панування сумнозвісної Тендерної Палати?

11) Згідно законопроекту, у процедурі “запит цінових пропозицій (котирувань)” зазначено, що договір про закупівлю укладається протягом 14 робочих днів з дня визначення переможця, але не зазначено, чи є якийсь термін, не раніше якого укладається договір. Тобто на наступний день після визначення переможця замовник може укласти з ним договір. Але ж скарга з приводу порушення замовником процедури закупівлі або прийнятих рішень, дій чи бездіяльності подається учасником, що бере в ній участь, замовнику або уповноваженому органу до укладення договору про закупівлю! Чи не доцільно було б і для процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) встановити якийсь строк, після закінчення якого замовник може укладати договір з переможцем торгів, тобто – дати час і можливість учасникам тендеру оскаржити порушення процедури закупівлі, створюючи таким чином інструмент уникнення корупційних схем?

Крім відповідей на ці питання експертів, “Правдошукач” і “Редукціон” мають надію отримати детальну інформацію щодо проекту змін до урядової Постанови, підготовленого УНП.

До речі, “Правдошукач” звертався за коментарями до народних депутатів України з різних фракцій стосовно законопроекту № 3367, але ніхто зі співбесідників ще не читав цього законопроекту і тому від коментарів відмовлялися. Однак двоє народних депутатів з Партії регіонів висловили своє ставлення загалом до законодавчих ініціатив у сфері державних закупівель. Ганна Герман заявила: “Уряд не раз намагався повернути у тендери корупційні схеми. За період роботи оцього парламенту, після того як ми скасували всі ці схеми, було подано близько 8 законопроектів, в яких намагаються повернути корупційні тендери. Ми ніколи цього не допустимо і ніколи під цим не підпишемося. І хоча у нас в комітеті нема більшості, то ті депутати, які належать до Партії регіонів, не будуть за це голосувати. І ми будемо робити все, щоб журналісти нас в тому підтримували. Я думаю, що журналістська спільнота тут може багато зробити”. Аналогічну позицію висловив Борис Колесніков: “Вы знаете, меня всегда настораживает, когда подается законопроект о госзакупках. Потому что я ни разу не видел проекта закона о госзакупках, который бы не носил коррупционный характер”.

- Мапа сайту
- Для друку

Телекритика

Правдошукач

Код кнопки:

Друзі:

Родинний сайт Букетів

protuvsih.com.ua

(*)
Останнє оновлення:
April 27. 2017 11:13:01
Powered by CMSimple