6 серпня 1945 року атомною бомбою було вбито десятки тисяч людей в Хіросімі. Вони згоріли заживо.
З тих, хто був поблизу від місця вибуху, який знищив третину населення міста, ще десятки тисяч отримали важкі опіки, смертельне або небезпечне для здоров’я опромінення. 9 серпня трагедія повторилася в Нагасакі. Загальна кількість жертв перевищила двісті тисяч. Радіаційний фон на руїнах, куди багато людей приїжджали шукати родичів, став причиною онкологічних захворювань на багато років.
Із запису в щоденнику сучасника, українського режисера Олександра Довженка: «В крові і трупному смороді завершило людство свою трагедію винаходом атомної бомби. Атом розірвано, всесвітній гріх учинено… Скільки нещастя принесе вона? Скільки лиха заподіє? Які страшні можливості індивідуального терору може нести в собі отсей недобрий винахід…».
Зброя масового ураження, дійсно, множить на нуль цінність індивідуального людського життя. Це страшно і глибоко аморально.
Виправдати застосування такої зброї можна тільки брехнею. І найперша брехня прозвучала в день бомбардування Хіросіми: президент Трумен заявив по радіо, що розбомбили військову базу, а не місто.
Зараз поширений міф, ніби ядерний удар був потрібен для збереження життів американських військових. Без нього, нібито, було б необхідне масивне вторгнення з безліччю неминучих втрат. Але у реальності не існувало затверджених командуванням планів масивного американського вторгнення в Японію. Крім того, японці на той момент втратили бойовий дух через звичайні бомбардування їхніх міст і шукали можливості здатися з мінімальною втратою обличчя. Трумен знав про це, але його радник Джеймс Бірнс переконав президента, що ядерне бомбардування дозволить Сполученим Штатам диктувати умови закінчення війни.
Є ще така підступна форма брехні, як замовчування. На уроці історії можуть подати як необхідний акт залякування бомбардування Хіросіми, не згадуючи взагалі бомбардування Нагасакі. Американський журналіст Девід Свонсон пише, що таким же мовчанням прийнято обходити багато інших фактів, наприклад, що уряд США розглядав СРСР як головного ворога навіть у союзницьких відносинах з ним і що народи СРСР доклали найбільшу частину зусиль для перемоги союзників над нацистською Німеччиною.
Ті, що вижили, серед хібакуся – так називають постраждалих від ядерного бомбардування в Японії – організовано виступають за повну заборону ядерної зброї на всіх доступних міжнародних майданчиках. Їх заклик був почутий багатьма світовими лідерами, і цього року набув чинності Договір про заборону ядерної зброї (ДЗЯЗ). На жаль, власники найбільших ядерних арсеналів, Росія і США, відмовляються до нього приєднуватися.
Червневий саміт НАТО в Брюсселі навіть включив в підсумкове комюніке заяви про опозицію до ДЗЯЗ і про наміри протистояти ядерній загрозі з боку Росії. Ареною цього протистояння стає Чорне море, де ми вже бачили небезпечний перетин навчань російського флоту, здатного нести ядерні боєголовки, і кораблів з американською системою протиракетної оборони Aegis.
Деякі українські політики ностальгують за часами, коли у нас був радянський ядерний арсенал. Лідер парламентської більшості Давид Арахамія шкодує, що Україна відмовилася від бомби, дослівна цитата: “ми могли б шантажувати весь світ, і нам би давали гроші”.
З обіцянками повернути Україні статус ядерної держави беруть участь у виборах неонацистські політичні партії: Національний корпус, ВО “Свобода”, Конгрес українських націоналістів, Правий сектор і УНА-УНСО.
Маємо нагадувати людям про жахи ядерної війни. Можливо, це допоможе зупинити безумство накопичення ядерних потенціалів, неонацистські та імперіалістичні плани використання зброї масового ураження, щоб поставити на коліна всі людство.
В рамках всесвітньої ініціативи “Хвиля миру” Японської ради проти атомних і водневих бомб Український Рух Пацифістів організував виставку страшних документальних фотографій Хіросіми і Нагасакі після атомних бомбардувань. Цю виставку можна відвідати протягом серпня у київській публічній Бібліотеці імені Івана Кудрі (вул. Генерала Алмазова, 14).
Крім того, на 9 серпня запланована онлайн-зустріч “Хвиля миру: чому треба заборонити ядерну зброю”, на якій будуть продемонстровані фотографії жахливих наслідків ядерного бомбардування і озвучені вимоги Українського Руху Пацифістів про приєднання нашої країни до Договору про заборону ядерної зброї.
Хібакуся кажуть: “Людське життя несумісне з ядерною зброєю”. До них треба прислухатися.