Оновлення влади

Детоксикація української політики стартувала. Буде весело!

Обрання Володимира Зеленського главою держави заскочило зненацька системних політиків.

Вони переконали себе, що рулять країною правильно і присмокталися до бюджету назавжди. Народ вирішив інакше: досить, натерпілися війни, брехні та жлобства.

Як затупотіло ніжками невдоволене, бундючне збіговисько! На популізм нарікали. Інавгурацію затягнули. Дострокових парламентських виборів не хочуть. Що б не робив Зеленський, все їм погано.

Діячі з прикрого минулого досі не збагнули, що відбулося. Власне, і виборці не до кінця зрозуміли результати свого волевиявлення.

Як завжди, голосували серцем, але вперше в історії України стільки сердець билося в такт.

І от слуга народу, симпатичний гостроязикий артист урочисто присягає на вірність Конституції.

Так, наївно було б вважати, що Зеленський простий хлопець з вулиці. Аби хто не стане зіркою телебачення. Але він постійно старається казати правду, не робити дурниці. Світиться надією на те, що все буде добре.

І скаже ж іноді щось таке щире, аж сонячно стає. Як це так? Кожен з нас президент? В чому фокус?

А може, це не фокус і не риторичний прийом.

Може, це українське диво.

Нам роками промивали мізки ідеологіями всіх кольорів і відтінків сірого, а ми залишилися розумними людьми.

Цільова реклама і поведінковий маркетинг не позбавили нас свободи вибору.

Ми не втратили почуття гумору від стрілянини і підвищення тарифів.

Ми можемо поставити себе на місце вождів, якими б недосяжними вони не хотіли здаватися.

Вожді розгублені. Штабні стратеги чухають потилиці. А вільні люди голосують не за страх, а за надію. Хоча до кожного виборця підходили особисто, залякували, підкупали, обіцяли і тішили національне самолюбство.

Може, не дарма співаємо, поклавши руку на серце: душу й тіло ми положим за нашу свободу! Коли є свобода, знайдеться й вихід з найкритичнішої ситуації.

Зараз інтуїція підказала обрати президентом діяча культури. В цьому є своя логіка.

Не секрет, що успіх націй зумовлюється культурою, цивілізованістю.

Культуру не завоюєш, цивілізації не навчиш з-під палки. Ніякий закон не примусить бути культурними. Як багато країн мають цивільний кодекс, але дивляться знизу вгору на цивілізацію!

Що тримало нас сотні років у злиднях? Брак економічної культури. Ми не читали “Багатство націй” Адама Сміта чверть тисячоліття тому. Дехто досі думає, що нація – це армія, мова, віра, а не благополуччя людей та вміння домовлятися.

Що ж, тепер ми читаємо розумні книжки і сміємося над дикими чварами політиків. Вони цього не помічали і не хотіли помічати, мали народ за дурнів. Не хотіли поводитися по-людськи – ласкаво просимо на дебати з Зеленським.

Українська політична еліта в її нинішньому вигляді є носієм вчорашньої та позавчорашньої культури, побудованої на токсичних формулах: “поділяй і володарюй”, “менше знаєш, краще спиш”, “піпл хаває”. Треба виводити такий цинізм і невігластво з нашої політичної свідомості.

Не можна сподіватися на виживання в світі штучного інтелекту та генної інженерії, пишаючись генами людоїдства та родоплемінною інтелектофобією.

Або нам тут розумні не потрібні й будемо вічно жебрати в кущах біля Світового Банку, або в Україні все-таки буде влада без дурнів і ми здивуємо світ.

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

Шарж авторський.