Україна: проблеми із реалізацією Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права

Анотація

Це повідомлення підготовлене Коаліцією за особисту автономію на допомогу Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав у розробці “списку питань для доповіді за спрощеною процедурою” (LOIPR), відповіді на які складатимуть доповідь України відповідно до статті 16 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Повідомлення охоплює близько сотні проблем із реалізацією Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Особлива увага приділяється таким проблемам: кризова ситуація з дотриманням прав людини і придушення особистої автономії; брак правових гарантій та механізмів реалізації передбачених Пактом прав; брак правової інформації та публічного діалогу з питань прав людини; мілітаризація української економіки, суспільства, культури, переслідування пацифістів та сумлінних відмовників від військової служби; несправедливий розподіл суспільних благ; проблеми з реєстрацією релігійних організацій та дискримінація малих релігійних груп; брак доступу до вищої освіти ув’язнених та проблеми із працевлаштуванням після відбуття покарання; свавільне позбавлення доступу до професії юриста і загрози монополії адвокатури; бідність серед працюючих; ігнорування автономії пацієнта у системі охорони психічного здоров’я; позбавлення мовної автономії; урядовий наступ на академічну свободу, недостатнє фінансування та монополістичне оцінювання наукових досліджень.

Про Коаліцію за особисту автономію

Коаліція за особисту автономію включає громадські організації “Автономна Адвокатура”, “Інститут душевної релігії” та “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих”. Метою коаліції є захист універсальної цінності особистої автономії.

ГО “Автономна Адвокатура” заснована у 2016 році під девізом “Ad voco pro sui iuris” (“для заклику за своє право” латиною), щоб практикувати Provocatio ad populum (звернення до людей): вимагати справедливості, користуючись свободою слова, і на основі свободи об’єднань створювати чесні закони та правові відносини, надавати правову допомогу в автономних стосунках між провокаторами (“pro voco” – від заклику), які кличуть на допомогу, та адвокатами (“ad voco” – на заклик), які приходять на допомогу. Автономна Адвокатура відстоює ідеал вільної людської особи, особисту автономію, загальну повагу до прав і свобод людини, людську безпеку, людську економіку, справедливість та мир.

ГО “Інститут душевної релігії” з 2015 року об’єднує віруючих і священиків душевної релігії (релігійна віра в найвищу цінність людини, душевна релігія чи людинопоклонництво є вічною релігією однієї душі та сучасним духовним рухом творення Бога як продовження людини до нескінченності за моральним законом віри в себе, вірності собі та володіння собою кожного розуму Всесвіту, що розглядається як людська душа в центрі всієї повноти буття) з метою реалізації і захисту прав, свобод, суспільних інтересів людинопоклонників. Інститут підготував і провів кампанії на підтримку 2-х антидискримінаційних поправок до законодавства України та виграв два позови до Міністерства культури України у справах стосовно реєстрації релігійного центру людинопоклонників та нездатності міністерства надати публічну інформацію про дискримінаційні практики, шкідливі для малих релігійних груп.

ГО “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих” заснована у 2016 році для звершення та захисту людських прав і свобод, особистої автономії та суспільних інтересів у мирному розвитку та поширенні філософій, релігій, ідей, діалогів, полемік, для надання правових консультацій релігійним лідерам. Також Рада випустила книгу “Нові та незвичні релігії і культи”.

I. Загальна інформація

 Ідеал вільної людської особи (Преамбула Пакту)

Кризова ситуація з дотриманням прав людини в Україні спричинена системним тривалим придушенням особистої автономії, недбалим ставленням до безпеки людини та людської економіки. Війна[1], злидні[2][3], агресивний елітизм, соціальне відчуження, інституційна нерівність, тотальна недовіра, розгул злочинності[4], державна політика обмеження економічних, соціальних і культурних свобод в Україні[5], недостатня підтримка вразливих соціальних груп[6] створюють враження недосяжності ідеалу вільної людської особи та принижують гідність, властиву всім членам людської сім’ї.

Мілітаризація

Мілітаристична політика в Україні перетворює державу в машину війни, нівелюючи основне завдання держави захищати економічні, соціальні та культурні права. Війна є результатом масового примусу воювати, жорстокого втягнення людей у збройний конфлікт військовою машиною призову, мобілізації, мілітаристичної пропаганди та репресій проти відмовників від військової служби. 8424 осіб в Україні були засуджені у 2014-2017 рр. за ухиляння від військової служби, заборонене як кримінальний злочин, включаючи ухиляння від призову та мобілізації шляхом прямої відмови, самокалічення, симуляції хвороби, підроблення, шахрайства, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство[7]. 52-річний журналіст Руслан Коцаба в 2015 році був арештований і звинувачений у державній зраді після поширення відеоблогу із закликом бойкотувати мобілізацію, тримався під вартою 17 місяців, був оголошений в’язнем сумління Міжнародною Амністією, засуджений до 3½ років ув’язнення, виправданий і звільнений за вироком апеляційного суду, пізніше скасованим касаційним судом.

Гарантії захисту прав і свобод людини приносяться в жертву заради тотальної мілітаризації економіки, суспільства та культури. Ультранаціоналісти, підтримувані владою і фінансовані з державного бюджету[8], завдають шкоду підприємцям, громадським та культурним діячам[9]. Миролюбство офіційно прирівнюється до державної зради, відмова від військової служби з мотивів сумління доступна лише духовенству небагатьох привілейованих релігійних організацій та за загальним правилом карається, опонентам мілітаризації культури відмовляють навіть у праві на петицію[10].

Міністерство культури намагається представити класичних українських письменників іконами війни, наприклад, влаштувало пропагандистську кампанію “Шевченко мобілізує”[11][12], хоча Тарас Шевченко засуджував міжнаціональну ворожнечу і примусову військову службу як імперське гноблення сільських громад та як трагедію власного життя. Крім того, міністр культури проголосив “національною пам’яткою” графіті з карикатурним зображенням Івана Франка та вирваною з контексту цитатою “наше все життя війна”, хоча Іван Франко критикував Першу світову війну і написав: “Лазурем небо чистеє пишається, коли війна нелюдяна кривава на мир переміняється”.

Придушення особистої автономії

Правляча верства в Україні наполегливо впроваджує політичні реформи, спрямовані на урізання економічних, соціальних та культурних прав і, більше того, позбавлення людей свободи вибору в питаннях власної індивідуальності, інтересів та способу життя. Хиткість верховенства права, низький рівень правової культури[13], правовий нігілізм, догматизм та некомпетентність перешкоджає визнанню рівних і невід’ємних прав людини. Ідеї економічної та соціальної справедливості в Україні зазвичай відкидаються як комуністичні ілюзії, які мають бути знищені під час “болючих реформ декомунізації”. Масова спірна зміна назв міст та вулиць під час “декомунізації” без чесного і толерантного демократичного обговорення використовується для мілітаристичної, націоналістичної і релігійної елітистської пропаганди, часто образливої для меншин.

Так звані еліти активно б’ються за встановлення патерналістичних політик, наприклад, примусової монополії української мови в публічних просторах і монополії православ’я у культурному житті. В Україні дуже важко повноцінно легалізувати неправославну релігійну організацію; це практично неможливо, якщо релігійна група є меншою за 10 учасників.

Відповідно до проведеного у 2017 році за підтримки Програми розвитку ООН опитування щодо сприйняття прав людини[14], українці бачать у соціальній незахищеності головну загрозу правам людини; економічні та соціальні права є пріоритетом для переважної більшості українців. Навіть право на життя українці засадничо розуміють як право на достатній життєвий рівень. Культурні права при опитуванні були відчужені від економічних та соціальних прав, тому культурна автономія була передбачувано недооцінена. Лише один серед десяти опитаних визнав важливість культурних прав і, що показово, один серед десяти опитаних також погодився, що особа самостійно визначає власні права.

Результати зазначеного опитування були опубліковані у глянцевому буклеті з купою зверхніх, так званих, експертних коментарів, які твердили, що люди “неправильно” розуміють людські права як стандарти високого рівня життя і також із явно пригноблюючими “експертними” твердженнями, ніби ті, хто прагне визначати власні права на основі виявлення власної свободи волі, нібито є ймовірними злочинцями та порушниками громадського порядку. Отже, опитування показало не тільки брак знань широкої громадськості про соціальні та культурні права, але, що більш важливо, турбуюче заперечення принципу особистої автономії у експертному середовищі, заперечення людського самовизначення у сукупності життєво важливих індивідуальних прав, заперечення людського права на особистий розвиток, що є явною загрозою всьому цивілізованому суспільству, основою якого є фундаментальна інституція особистості.

Рекомендації до списку питань

→ Прохання надати інформацію, які умови створені в Україні для реалізації ідеалу вільної людської особи, не пригнобленої страхом і нуждою, що має можливість користуватися особистою автономією у здійсненні своїх економічних, соціальних та культурних прав, контролювати своє життя і вільно обирати напрямки власного розвитку.

→ Прохання надати інформацію про заходи України із забезпечення економічних, соціальних і культурних прав людини, спрямовані на досягнення миру в Україні та в усьому світі, включаючи заходи із поширення права на сумлінну відмову від обов’язкової військової служби на осіб, які мають нерелігійні переконання, а також будь-які релігійні вірування, без дискримінації, і плани України із створення повністю добровільної армії на контрактній основі, як зазначено у п. 19 заключних зауважень Комітету ООН з прав людини CCPR/C/UKR/CO/7 від 22 серпня 2013 року.

→ Прохання надати інформацію про національну політику мілітаризації економіки, суспільства і культури в Україні та її вплив на права людини.

→ З огляду на п. 26 заключних зауважень Комітету E/C.12/UKR/CO/6 від 13 червня 2014 року щодо занепокоєння спробами скасувати закон про основи державної мовної політики, прийнятий 3 липня 2012 р., і реалізувати нову мовну політику без повних консультацій з усіма меншинами, прохання проінформувати про наслідки скасування зазначеного закону Конституційним судом України та вжиті заходи для недопущення конфліктів на мовному грунті (таких, як примус спілкуватися українською мовою та застосування насильства через відмову) та перспективи законодавчого гарантування права кожної особи користуватися будь-якою мовою на свій вибір у приватному та публічному спілкуванні.

→ Прохання проінформувати про конкретні заходи, які вживаються для недопущення насильства проти захисників економічних, соціальних та культурних прав людини в Україні.

Загальна повага до людських прав і свобод (Преамбула Пакту)

 Брак гарантій захисту прав людини, передбачених Пактом

Прямому застосуванню Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права в українських судах перешкоджає ст. 92 Конституції України, відповідно до якої, лише законодавством України встановлюються права людини та громадянина[15].

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень[16], станом на 1 серпня 2018 року серед 73631203 зареєстрованих рішень українських судів Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права застосовано лише у 7769 рішень (0,01% від усіх рішень).

Оскільки Україна досі не ратифікувала Факультативний протокол до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, жертви порушення цих прав у сфері юрисдикції України позбавлені можливості повідомляти про такі порушення та звертатися за захистом до Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав.

Брак правової інформації та публічного діалогу з питань прав людини

Системний діалог на державному рівні про права людини практично не ведеться. Періодичні доповіді України про виконання міжнародно-правових зобов’язань у сфері прав людини готуються кулуарно без широких консультацій з громадськістю та висвітлення у засобах масової інформації. Такі доповіді, а також зауваження і рекомендації органів ООН за результатами розгляду доповідей України, як правило, не публікуються на сайтах державних органів, не надаються ЗМІ та депутатам парламенту.

Рекомендації до списку питань

→ Прохання поінформувати, з яких причин Україна на даний час не ратифікувала Факультативний протокол до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, підписаний у 2008 році.

→ Прохання надати інформацію про заходи, які вживаються чи плануються для повного гарантування передбачених Пактом прав у законодавстві та судовій практиці України, в тому числі, конкретні заходи із зміни законодавства, надання безоплатної правової допомоги та забезпечення доступності правосуддя для захисту прав людини, вільного доступу до правової інформації та публічного діалогу з питань прав людини.

→ Прохання перерахувати перешкоди та складнощі, які заважають державі ефективно приймати та реалізувати законодавство стосовно захисту економічних, соціальних та культурних прав.

→ Прохання проінформувати, яким чином організовано інформування громадськості та публічний діалог з питань реалізації економічних, соціальних та культурних прав, зокрема, чи публікуються у офіційному перекладі українською мовою і чи доступні широкій публіці періодичні звіти держави про виконання Пакту та пов’язана документація органів ООН з прав людини.

→ Будь ласка, представте дані про надання державними органами безоплатної правової допомоги у звітному періоді особам, які потребують правового захисту економічних, соціальних або культурних прав, з конкретизацією за категоріями справ у розрізі порушених прав, кількістю та відсотком виграних позовів.

II. Питання стосовно загальних приписів Пакту

Право на самовизначення (ст. 1 (1))

Рекомендації до списку питань:

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для гарантування права на самовизначення і розвиток кримськотатарського корінного народу та інших національних меншин, зокрема, щоб вони користувалися правами національно-культурної автономії. Прохання уточнити, чи планується створення в рамках унітарної держави в Україні кримськотатарської національно-територіальної автономії.

Право вільно розпоряджатися природними багатствами та ресурсами (ст. 1 (2))

Рекомендації до списку питань:

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються державою для забезпечення доступу людей до природних ресурсів, зокрема, землі, лісу, корисних копалин, включаючи джерельну воду, пісок та бурштин, доступу до полювання, рибалки, збирання ягід, а також захисту природи від забруднення шляхом налагодження сучасної індустрії спалювання сміття.

Забезпечення прав максимумом наявних ресурсів (ст. 2 (1))

 Несправедливий розподіл суспільних благ

Українська економіка занепадає в умовах відсутності національної дискусії про цінності вільного ринку та податкової справедливості, демократичного перегляду державних економічних політик. Через непродумане фінансування армії та правоохоронних органів публічні кошти витрачаються на неефективні сервіси. Монополія адвокатури, запроваджена у 2013 році, ускладнює доступ до юридичної професії та ускладнює всім доступ до правосуддя заради надприбутків кліки елітистів, що пропагують професійну виключність.

Основний податковий тягар несуть бідні сім’ї. Люди цинічно пограбовані інфляцією, спричиненою державними фінансовими маніпуляціями, хижацькими податковими та регуляторними політиками, образливими монополістичними цінами, тарифами, умовами праці та її оплати, вилученням майна та знищенням бізнесів, що широко практикується за участі державних органів та рекетирів.

Податок на прибуток, єдиний соціальний внесок та податок на додану вартість складають більше половини кожної заробітної плати. Офіційна пропаганда стосовно податкової політики зазвичай приховує той факт, що податки, формально нав’язані бізнесу, насправді платять люди. Пригнобливі регуляції і рекетирство знищують малі та середні бізнеси. В Києві на кожному році можна бачити оголошення про заборону вуличної торгівлі.

Рекомендації до списку питань

→ Будь ласка, представте річні порівняльні статистичні дані за звітний період про долю валового внутрішнього продукту (ВВП) і державного бюджету, спрямовані на реалізацію економічних, соціальних та культурних прав.

→ Прохання поінформувати про виявлений вплив корупції на реалізацію економічних, соціальних та культурних прав, оцінку понесених збитків і перспективи їх відшкодування, а також вжиті заходи із протидії корупції.

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для підвищення ефективності публічних витрат на правоохоронну систему з належним поясненням того, чому попри збільшення за останні 10 років витрат на правоохоронну систему в 7 разів у гривнях (у 1,5 рази в доларах) вдвічі виросли і рівень злочинності, і рівень смертності серед в’язнів, причому Україна стала регіональним лідером із затягування розгляду справ та недовіри суспільства до судів.

→  Прохання повідомити про причини та наслідки мораторію на продаж землі, який порушує право власності за оцінкою Європейського Суду з прав людини.

Недискримінація (ст. 2 (2))

Політика приниження культурних, національних та релігійних меншин в Україні зробила звичними явищами пригноблення свободи асоціацій та мову ненависті у ЗМІ, поширення негативних стереотипів. Це включає дискримінацію індивідуальних осіб та малих груп віруючих у праві створювати релігійні організації, заборонну та нерозумно довгу процедуру реєстрації релігійних організацій, включаючи упереджену бюрократичну експертизу релігійного життя.

Дискримінація малих релігійних груп

В культурних умовах релігійного різноманіття будь-якій кількості людей, включаючи одну особу, закон має надавати можливість створити протягом короткого часу релігійну організацію чи іншу культурну інституцію з мінімальними формальностями та без пригноблюючого бюрократичного контролю. Ця проста передумова релігійної рівності систематично ігнорується в Україні.

Мінімальна кількість засновників для державної реєстрації релігійної організації в Україні складає 10 осіб, поряд із 2-ма особами для громадських організацій та 1 особою для газет та благодійних фондів. Змінами до податкового кодексу весь неприбутковий сектор, включаючи релігійні організації, було зобов’язано вказувати в установчих документах, що їх члени не можуть отримувати ніяких доходів, окрім заробітної плати, від діяльності організації, що представляє собою явне порушення автономії релігійних груп. Міністерство культури навіть не надає доступу до публічної інформації про свої політики в сфері регулювання релігійного життя, а також протиправно відмовляється зареєструвати статут Релігійної організації “Релігійний центр віруючих в найвищу цінність людини – Душевна спільнота”[17].

Рекомендації до списку питань

→  Прохання проінформувати про зміни законодавства, судову практику, практику надання безоплатної правової допомоги та державну політику із запобігання та протидії усім формам дискримінації із зазначенням поширених форм дискримінації, вжитих заходів для протидії дискримінації та відшкодування шкоди, завданої дискримінацією.

→  Прохання поінформувати про державні політики, інформаційні та просвітницькі заходи, вжиті для розвитку засад плюралізму і толерантності в суспільстві.

→  Прохання проінформувати про розподіл податкового тягаря між найбагатшими та найбіднішими верствами населення, а також повідомити, чи планується звільнити від надмірного податкового тягаря найбідніші верстви населення, малий бізнес і самозайнятих осіб для ліквідації надмірного податкового та бюрократичного навантаження.

→  Враховуючи масове будівництво супермаркетів, що супроводжується систематичними вибухами, пожежами, погромами на ринках та примусовим знищенням великої кількості торгових кіосків на вулицях міст, прохання проінформувати, які заходи вживаються державою для забезпечення рівного, вільного і чесного доступу малого бізнесу до публічних просторів та місць торгівлі.

→  У зв’язку із скандальним випадком фінансування Міністерством молоді та спорту України проектів ультранаціоналістичної організації С14 прохання проінформувати, які заходи вживаються для припинення та недопущення у майбутньому фінансування за кошти державного бюджету України радикальних націоналістичних організацій, зокрема, причетних до розпалювання ненависті та нападів на адвокатів, представників інших культур, національних і сексуальних меншин.

→  Прохання проінформувати, які заходи вживаються для захисту від дискримінації у доступі до реалізації економічних, соціальних та культурних прав, зокрема прав на участь у культурному житті, свободу наукової і творчої діяльності осіб, які у відповідних сферах користуються іншими мовами, ніж українська.

→  Прохання проінформувати, які заходи вживаються для захисту від дискримінації ЛГБТІКА-спільноти та недопущення розпалювання ненависті та вчинення злочинів стосовно представників цієї спільноти.

→  Прохання проінформувати, які зміни планується внести у законодавство про свободу совісті та релігійні організації для недопущення дискримінації індивідуальних релігійних діячів та малих релігійних груп порівняно з великими територіальними групами віруючих у праві засновувати релігійні організації, припинення втручання держави у внутрішні справи релігійних організацій через упереджену експертизу релігійного життя і надмірно складні та тривалі реєстраційні процедури.

→  Прохання проінформувати, чи планується внесення змін до законодавства про альтернативну невійськову службу для надання доступу до альтернативної служби на недискримінаційній основі, зокрема, незалежно від релігійних або нерелігійних (пацифістських та ін.) антивоєнних переконань, забезпечення однакової тривалості воєнної та альтернативної невоєнної служби і гідних умов її проходження.

→  Прохання проінформувати, які заходи вживаються державою для недопущення дискримінації у економічних, соціальних і культурних правах, особливо у праві на освіту, працю, житло зовнішніх та внутрішніх мігрантів, зокрема, внутрішньо переміщених осіб.

→  Прохання проінформувати, якою мірою гарантуються економічні права особам, котрі не є громадянами України, з належним урахуванням прав людини і можливостей народного господарства України.

Рівні права чоловіків і жінок (ст. 3)

Жінки в Україні є жертвами бідності та патріархальності[18][19]. Загальне співвідношення між чоловіками та жінками серед керівників організацій та підприємців складає 60% до 40%. Індивідуальне підприємництво в Україні ближче до гендерного балансу (46% ФОПів є жінками), проте жінки посідають лише 30% позицій керівників юридичних осіб[20].

Мілітаристична дискримінація чоловіків позбавляє їх природного права обирати, носити зброю або ні. Тільки чоловіки примусово призиваються до армії. Жінки можуть обирати або не обирати військову службу, але чоловіки не мають вибору. Позбавлені права самостійно обирати між воєнним або миролюбним життєвим шляхом через гендерні стереотипи, чоловіки також використовують гендерні стереотипи для позбавлення жінок права обирати між домашнім та суспільним життєвим шляхом. Україна має скасувати військовий обов’язок всіх чоловіків, щоб зупинити машину війни та досягнути загального миру як основної передумови будь-яких економічних, соціальних і культурних прав.

Рекомендації до списку питань

→ Будь ласка, надайте інформацію про вжиті заходи для збільшення представництва жінок в парламенті, уряді, на провідних позиціях публічної служби (включаючи армію та самоврядування), у топ-менеджменті приватного сектору, та конкретну інформацію про результати таких заходів.

→ Будь ласка, надайте інформацію про конкретні заходи, вжиті для подолання нерівності в оплаті праці чоловіків та жінок.

→ Прохання повідомити, які заходи плануються для подолання нерівності чоловіків та жінок у свободі вибору, нести військову службу або відмовитись від неї.

III. Питання стосовно конкретних приписів Пакту

Право на працю (ст. 6)

Обов’язкова військова служба порушує право працівників вільно обирати роботу. Всі працівники, які є чоловіками, підлягають військовому обліку і можуть бути мобілізовані до армії у будь-який час без їхньої згоди.

Безробіття після відбуття покарання

Щорічно з установ виконання покарань звільняється в середньому від 60 до 80 тисяч осіб. Для безпечного повернення колишніх в’язнів у родини та громади необхідно забезпечити їх працевлаштування та інші заходи із ресоціалізації. Опитування показало, що 85,2% звільнених не бажають працювати за спеціальністю, набутою в установах виконання покарань, 32% засуджених не можуть відшкодувати збитки потерпілому через відсутність роботи, 27% засуджених вчиняють злочин повторно через неможливість працевлаштування після відбуття покарання. Засуджений виходить із в’язниці без гідної професії та без надій знайти роботу в умовах загального безробіття. В результаті 84% людей, які відбували покарання у в’язницях, потрапляють до них знову .

Свавільне позбавлення доступу до професії юриста

Так звана монополія адвокатури в Україні створила нові загрози незалежності правничої професії і серйозні перешкоди всім людям у доступі до правосуддя. У доповіді Міжнародної комісії юристів[21] у 2014 році відзначалася наявність конфлікту серед адвокатів та наводилися факти протиправного позбавлення доступу до професії адвоката. Верховний Суд скасував заборону займатися адвокатською діяльністю адвокату Андрію Вишневському[22] за критику керівництва Національної асоціації адвокатів України, але пізніше, не маючи сорому, одіозні ватажки адвокатської монополії затіяли дисциплінарне переслідування адвоката Андрія Мамалиги та багатьох інших київських адвокатів. Монополістська кліка систематично практикує дисциплінарні репресії за критику шляхом протиправного приховування з Реєстру адвокатів України, завдаючи шкоду професійним правам адвокатів, попри неодноразові судові приписи з вимогами припинити свавілля.

Олігархічна бюрократія довгий час лобіює елітизм юридичної професії із зацікавленості обмежити незалежний захист прав людини в судах та перетворити кожний правовий спір у торги за стандартними цінами та корупційною таксою. Монополія адвокатури, нав’язана законом “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” в 2013 році та наступними змінами до Конституції України, прийнятими у 2016 році, передбачає, що тільки юрист з однієї конкретної професійної організації (Національної асоціації адвокатів України) може представляти особу в цивільних справах (з лицемірною обіцянкою можливих виключень для т. зв. “незначних справ”) або захищати особу в кримінальному провадженні у суді. Таке законодавство порушує право кожного на об’єднання з вільно обраними представниками, ставить під загрозу групове самопредставництво без відчуження юристів, використовує правову неграмотність для перетворення людських прав на розкіш, підміни прав дорогими привілеями еліти.

У юридичній пресі є безліч публікацій про узурпацію влади, недемократичний устрій та тотальну корупцію в Національній асоціації адвокатів України, постійний конфлікт між управлінцями адвокатурою та адвокатами міста Києва, авторитарні дисциплінарні практики, такі як переслідування інакомислячих і гноблення під приводом примусу до “адвокатської етики”, позбавлення права на професійну практику за критику. Існують серйозні проблеми з доступом до юридичної практики в адвокатській монополії, такі як висока вартість кваліфікаційного іспиту та надмірно зарегульовані критерії участі: не тільки юридична освіта, але й роки формалізованої юридичної практики, до яких не включається ведення власного бізнесу, юридичне волонтерство та неприбутковий правозахисний активізм, також вимагається тривале оплачуване стажування чи робота в якості помічника адвоката, а також участь у регулярних обов’язкових платних тренінгах, формально для підвищення кваліфікації, а фактично для підтвердження лояльності чиновникам від адвокатури і пропаганди елітистської ідеології та правової доктрини. Показово, що нав’язування елітистської монополії адвокатури співпало з масовими порушеннями прав юристів, арештами і незаконним кримінальним переслідуванням, відвертим тиском і розправами над адвокатами, включаючи навіть убивство. Серед адвокатів поширена думка, що влада загнала їх у стійло і робить з ними що хоче.

Очевидно, що для відновлення гідності правничої професії в Україні необхідно звільнити юристів з монополістичного рабства, розбити кайдани примусового членства в Національній асоціації адвокатів України, дозволити юристам розвивати плюралізм правових позицій та створювати альтернативні незалежні асоціації адвокатів для децентралізації адвокатури.

Рекомендації до списку питань

→ Які заходи (наприклад, безумовний базовий дохід, автоматизація нудних одноманітних або принизливих робіт, інновації в організації праці, легалізація неформальної економіки, тощо) плануються в Україні для збільшення долі творчої праці та самозайнятості в економіці, підвищення трудової автономії, соціальної та економічної безпеки людини.

→ Просимо надати інформацію про заходи, які вживаються для трудової ресоціалізації ув’язнених, створення для них можливостей професійного навчання та працевлаштування після відбування покарання.

→ Просимо описати конкретні заходи, які вживаються для усунення нерозумних бар’єрів у доступі до професії адвоката та припинення протиправної та неетичної практики позбавлення доступу до професії за дисидентство, що склалася в умовах недемократичної монополії адвокатури та зловживань керівництва Національної асоціації адвокатів України в конфлікті з Радою адвокатів міста Києва. Також просимо повідомити, чи планується ліквідувати або реформувати (наприклад, децентралізувати) запроваджену в 2013 році скандальну монополію адвокатури, яка створює невиправдані економічні перешкоди як у доступі до правосуддя, так і у доступі до професії адвоката.

→ Просимо повідомити, чи планується припинити мілітаристську практику військового обліку за місцем роботи та примусової мобілізації працівників чоловічої статі на військову службу без їх згоди.

→ Прохання повідомити, які заходи вживаються для захисту права на працю чоловіків-пацифістів, які не служили в армії, у зв’язку з тим, що через ганебну криміналізацію відмови з мотивів сумління від військової служби сім’ї відмовників добиваються визнання юнаків непридатними до воєнної служби за станом здоров’я, що створює у подальшому перешкоди у доступі до деяких професій і державної служби через вимоги надати довідку про психічне здоров’я, неадекватний бюрократичний протокол надання якої вимагає від чоловіків пред’являти військовий квиток.

→ Просимо проінформувати, які заходи вживаються для недопущення або мінімізації примусової і принизливої праці, зокрема, під час примусового навчання, військової і альтернативної невійськової служби та відбування покарання за правопорушення.

Право на справедливі та сприятливі умови праці (ст. 7)

Рекомендації до списку питань:

→ Прохання повідомити, які правові інструменти та елементи національної культури праці дозволяють людині контролювати умови своєї праці та відпочинку, підтримувати мінімально необхідний рівень приватного соціального життя на робочому місці, добиватися підвищення оплати праці та кар’єрного росту.

→ Просимо повідомити розмір і розрахунок мінімальної заробітної плати, зокрема, який мінімальний розмір витрат на конкретні економічні, соціальні та культурні блага для працівників та їх сімей передбачені мінімальним розміром заробітної плати.

→ Просимо надати інформацію про середню заробітну плату за секторами економіки та розподіл за кількістю працівників, які отримують найвищу і найнижчу заробітну плату, зокрема, з виділенням керівних кадрів, силових структур, інноваційних підрозділів, інших кваліфікованих і некваліфікованих працівників.

→ Прохання проінформувати про поширені в Україні (зокрема, в державному секторі) практики полегшення трудової дисципліни, наприклад, скорочення робочого дня, дистанційна праця, вільний режим роботи.

→ Прохання проінформувати про заходи, які вживаються для забезпечення гідних умов та належної оплати праці ув’язнених.

→ Прохання проінформувати про виявлені за звітний період випадки невиплати заробітної плати та вжиті у зв’язку із цим заходи.

→ Прохання вказати, яким чином захищається у національному законодавстві та на практиці принцип рівної оплати за однакову працю.

Права професійних спілок (ст. 8)

Самопредставництво спілок під загрозою монополії адвокатури

Професійні спілки та інші громадські організації через пригноблення монополією адвокатури не можуть представляти своїх членів у суді безпосередньо, не наймаючи ліцензованого юриста. Державна система безоплатної правової допомоги не здатна надавати необхідну правову допомогу у більшості проблемних справ pro bono publico. Монополія адвокатури загрожує груповому самопредставництву, зокрема, коли судом розглядаються спори про економічні, соціальні та культурні права.

Необхідні сильні правові гарантії чесності судового процесу, самопредставництва та самозахисту осіб та груп осіб, об’єднання людей з вільно обраними представниками та радниками, включаючи юристів, непричетних до монополії адвокатури, наприклад, автономних адвокатів та параюристів. Адвокати-монополісти можуть брати участь у процесі окремо, якщо цього вимагає закон, суд чи особа, зацікавлена у їхніх дорогих послугах.

Рекомендації до списку питань

→  Прохання проінформувати, які заходи вживаються для посилення автономії професійних спілок, зокрема, визнання права профспілок видавати нормативно-правові акти, рівні за юридичною силою із нормативно-правовими актами роботодавців.

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для того, щоб професійні спілки та інші об’єднання людей могли представляти та захищати членів об’єднання у всіх юридичних провадженнях цивільного, кримінального, адміністративного та дисциплінарного характеру шляхом самопредставництва, не наймаючи для цього адвоката-монополіста.

→  Прохання проінформувати, чи планується надання безоплатної правової допомоги професійним спілкам.

→ Прохання проінформувати, чи планується зменшити для професійних спілок встановлені для всіх юридичних осіб дискримінаційні (у 1,5-2,5 разів вищі) порівняно з фізичними особами ставки судового збору.

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для забезпечення незалежності профспілок від тиску роботодавців.

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для того, щоб всі скорочення штату, звільнення, зміни в організації праці, особливості режиму трудової дисципліни, зокрема, заходи відкритого та негласного спостереження (стеження) за працівниками узгоджувалися із професійними спілками. Прохання також конкретизувати, в яких випадках професійні спілки мають право зупинити виконання чи скасувати рішення роботодавця, невигідні працівникам.

Право на соціальне забезпечення (ст. 9)

Рекомендації до списку питань:

→ Враховуючи значну інфляцію, прохання проінформувати, які заходи вживаються для збереження від знецінення внесків працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

→ Просимо проінформувати про розподіл пенсій, що виплачуються державою всім категоріям пенсіонерів, за розміром пенсій у розрізі кількості осіб, які їх отримують, і віком пенсіонерів, та величину розриву між найбільшими та найменшими пенсіями.

→ Прохання проінформувати про існуючі приватні інституції соціального страхування та вжиті державою заходи для розширення та заохочення приватної ініціативи у сфері соціального страхування.

→ Прохання повідомити про прогрес у створенні національного ринку доступного медичного страхування.

→ Просимо проінформувати про надзвичайну політику надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, зокрема, про виявлені зловживання отримувачів субсидій, та заходи, вжиті для мінімізації потреб населення у відповідних субсидіях.

Захист сім’ї та дітей (ст. 10)

Рекомендації до списку питань:

→ Прохання повідомити, які заходи вживаються з тим, щоб захист сім’ї як форми самостійного, добровільного, усвідомленого спільного життя осіб незалежно від їх кількості, статі та віку відповідав ідеалу вільної людської особи, зокрема: щоб сім’я не зазнавала надмірного зовнішнього втручання, контролю та регулювання; щоб життя людини не зв’язувалося з сімейним життям проти волі людини; щоб повна цивільна дієздатність визнавалася на основі самовизначення та підтвердження основних соціальних компетенцій, а не тільки досягнення певного віку; щоб діти мали можливість приймати самостійні рішення щодо власного життя, навчання та дозвілля; щоб одинока особа вільно користувалася правами сім’ї та могла створювати сім’ю, приєднуватися та виходити з сім’ї.

→ Прохання повідомити причини відсутності прогресу та про вжиті заходи для припинення відомчого саботажу стосовно виконання зобов’язань держави щодо легалізації одностатевого створення сім’ї (цивільних партнерств).

→ Прохання повідомити, які заходи вживаються для недопущення надання державної підтримки екстремістським рухам за так звану традиційну сім’ю, діяльність яких спрямована на дискримінацію та руйнування сімей, утворених та організованих у незвичний спосіб.

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для збереження конструктивних зв’язків між сім’ями та їхніми членами в установах закритого режиму, такими як армія, флот, тюрма, психіатрична лікарня.

Право на достатній життєвий рівень (ст. 11)

Офіційні стандарти соціального благополуччя в Україні застаріли та не враховують основні людські потреби в сучасному суспільстві. Кабінет міністрів України ігнорує потреби людей при визначенні базового стандарту соціального забезпечення, так званого споживчого кошика[23]. Більшість працюючих людей в Україні живуть в бідності. Держава в співпраці з приватними благодійниками має забезпечити всім людям достатній життєвий рівень, включаючи достатній рівень універсального базового доходу.

Бідність серед працюючих людей

Експерти вказують, що третину жителів України можна назвати бідними згідно з міжнародними стандартами. Доходи ледь забезпечують потреби в їжі 51% населення, бідними себе вважають 76% українців, доходи нижче офіційно встановленого прожиткового мінімуму мають 6% населення. На відміну від розвинених країн, в Україні поширена бідність серед працюючих, причому не тільки серед некваліфікованих або працюючих неповний робочий день, а серед лікарів, вчителів, науковців та інших працюючих людей з високим рівнем освіти.

Рекомендації до списку питань

→ Просимо надати інформацію про людей, які потерпають від бідності та злиднів, зокрема, бідності серед працюючих, та пояснити, які реальні шляхи до забезпеченого життя вони можуть обрати, які державні гарантії дозволяють особі контролювати умови своєї праці та відпочинку, досягати збільшення оплати праці.

→ Просимо проінформувати про розмір та склад встановленого законом прожиткового мінімуму для всіх категорій осіб, включаючи розрахунок, які конкретні економічні, соціальні та культурні блага передбачені цим прожитковим мінімумом.

Право на фізичне та психічне здоров’я (ст. 12)

Кожному п’ятому українцю бракує коштів на оплату необхідних медичних послуг, консультації лікаря, тестів, обстежень, процедур, ліків, прописаних лікарем; одному з десяти бракує доступу до лікування та ліків неподалік від помешкання[24]. Безробіття та бідність є наростаючими факторами нерівності за станом здоров’я в Україні[25]. 20% дітей, народжених кожного року, не отримують всі необхідні вакцинації протягом першого року життя[26]. Українці отримують неналежне, недостатнє та несвоєчасне медичне обслуговування, нерідко трапляються діагностичні та терапевтичні помилки[27].

Ігнорування автономії пацієнта у системі охорони психічного здоров’я

Багато людей із розумовими розладами не отримують належне лікування та часто страждають від спроб тотально обмежити їхню особисту автономію. Державні установи охорони психічного здоров’я можуть “діагностувати” астенію чи шизофренію практично у будь-якої особи, що часто використовується для шахрайства, позбавлення громадянських прав та власності, отримання субсидій обманним шляхом, уникнення правосуддя та військової служби. Позбавлення цивільної дієздатності у судах, як правило, відбувається за відсутності особи, правосуб’єктність якої суд визначає. Необхідно досягти підзвітності державних установ охорони психічного здоров’я, організувати інформування та навчання щодо охорони психічного здоров’я, заохочувати толерантне ставлення до людей із розумовими розладами, почати національний діалог з питань психічного здоров’я.

Рекомендації до списку питань

→ Просимо надати інформацію про обсяг медичних послуг, які безоплатно забезпечуються державою, та про обсяг реальних потреб у медичних послугах, включаючи ті, які не може оплатити ані держава, ані самі пацієнти.

→ Просимо надати інформацію про національну культуру здорового життя, доступність занять спортом та програм фізичного і психічного самовдосконалення (подолання емоційного вигорання, ожиріння, тощо).

→ Просимо надати інформацію про показники і чинники фізичного та психічного благополуччя українців за звітний період, в тому числі, тривалості життя, народжуваності, хронічних хвороб, епідемій, смертності із зазначенням причин, в тому числі самогубств.

→ Прохання надати інформацію про заходи, які вживаються для дотримання гігієнічних стандартів та забезпечення максимально можливого рівня фізичного та психічного здоров’я і комфорту осіб за місцем роботи, навчання, військової служби, відбування покарання за правопорушення. Прохання уточнити показники смертності та каліцтв в’язнів.

→ Прохання надати інформацію про реформу охорони здоров’я і її вплив на реалізацію права на здоров’я всім населенням. Будь ласка, вкажіть конкретні заходи, вжиті для підвищення якості та доступності послуг з охорони здоров’я, особливо у сільській місцевості та для незахищених і маргіналізованих верств населення. Будь ласка, повідомте про заходи та їх вплив, спрямовані на вирішення проблеми неналежної інфраструктури системи первинної медичної допомоги, високої вартості медичних послуг, постійної нестачі певних медикаментів та низького рівня вакцинації.

→ Прохання повідомити про заходи, які вживаються для забезпечення максимально доступного рівня особистої автономії особам з розумовими розладами, уникнення позбавлення їх свободи, власності та громадянських прав без крайньої необхідності.

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для припинення рознесення інфекційних хвороб бездомними собаками та нападів стай собак на дітей та літніх людей. Також прохання проінформувати, чи розглядаються можливості менш витратних та жорстоких програм регулювання чисельності популяції бездомних собак, ніж тотальна “стерилізація” (відлов, кастрація та викидання на вулицю).

Право на освіту (статті 13-14)

Брак доступу до вищої освіти для ув’язнених

Соціологічні дослідження показують, що 9% засуджених бажають вчитися у вищих навчальних закладах. Водночас, за офіційними даними Державної кримінально-виконавчої служби лише 28 засуджених із 6лизько 60 тисяч, тобто менше 0,1%, отримують вищу освіту в місцях позбавлення волі.

Рекомендації до списку питань

→ Прохання повідомити, які заходи вживаються для того, щоб навчання особи відбувалося з повагою до її свободи волі та гідності, під контролем самої особи, без непотрібних дисциплінарних обтяжень, в максимально вільному та комфортному режимі, із можливостями дистанційного навчання та навчання протягом всього життя.

→ Прохання проінформувати, які заходи плануються для полегшення доступу ув’язнених осіб до дистанційної та вищої освіти, а також доступу до освітніх сервісів у мережі Інтернет в пенітенціарних установах.

→ Прохання вказати правові гарантії для того, щоб примусова початкова освіта включала тільки основні соціальні компетенції, не нав’язувала ідеологічної індоктринації та непрактичного заучування заради надприбутків жадібних репетиторів, та могла бути закінчена у будь-який час за вільним бажанням достроково скласти іспит із розумним набором питань.

→ Прохання проінформувати про хід та результати освітньої реформи та про заходи, вжиті для подолання недостатньої підготовленості випускників та надмірної ускладненості тестових завдань під час зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), і про заходи із припинення порушень прав людини під час ЗНО, приниження людської гідності, орієнтованості на непрактичне заучування для створення переваг багатим сім’ям, які можуть оплатити дороге тренування підлітків репетитором чи на курсах підготовки до ЗНО.

→ Прохання надати інформацію про здійснення реформи правничої освіти, зокрема, вжиті заходи для збереження заочного навчання з правознавства та приведення у відповідність із загальними принципами права та реальними потребами юридичної практики тестових питань єдиного фахового вступного випробування на магістратуру з права.

→ Прохання поінформувати про запровадження нових стандартів академічної доброчесності та гарантії чесності дисциплінарних політик, справедливого процесу, непорушності прав людини під час реалізації таких стандартів, правові гарантії дотримання пропорційної відповідальності за порушення зазначених стандартів, недопущення проявів карального популізму.

→ Прохання проінформувати про заходи, які вживаються для забезпечення права на освіту рідною мовою для осіб, рідною мовою яких не є українська.

→ Прохання проінформувати про представленість в національних освітніх програмах освіти з прав людини, економічної, громадянської, трудової та правової культури, толерантності та демократичного громадянства.

→ Прохання проінформувати, які заходи вживаються для запобігання булінгу, превенції та припинення психологічного, фізичного та сексуального переслідування і насильства в освітніх установах.

Культурні права, доступ до результатів наукових досліджень, академічна та творча свобода (ст. 15)

 Позбавлення мовної автономії

Законодавством України нав’язані монополістичні квоти на вживання української мови в інформаційних відносинах, особливо в освіті[28] та ЗМІ[29][30] (наприклад, на телебаченні, яке репресивно[31] регулюється ліцензійним агентством), через що люди позбавлені особистої автономії у виборі мови спілкування[32].

Українські знаменитості публічно показують приклад мовної агресії, використовуючи погрози та насильство, вимагають від людей спілкуватися виключно українською мовою. Деякі філологи та політики-популісти пропагують тотальне примусове використання української мови, прибічники такої політики ігнорують ризики масового порушення прав людини та поглиблення соціального відчуження. Надзвичайно потрібні гарантії особистої автономії у праві вільно обирати мову приватного та публічного самовираження в усному та письмовому мовленні, у друкованій чи іншій формі.

Проблеми з фінансуванням та монополістичне оцінювання наукових досліджень

Уряд атакує академічну свободу[33][34][35][36][37], позбавляє університети автономії та нав’язує невиправдані стандарти і регуляції, наприклад, монополію міжнародних наукометричних баз Scopus та Web of Science. За наказом Міністерства освіти та науки України, обов’язково треба мати публікації, індексовані в комерційних базах Scopus чи Web of Science, щоб стати доцентом чи професором. Подібні регуляції запропоновані навіть для захисту дисертацій докторів філософії.

Українська наука недофінансована[38], наукоємність ВВП України не перевищує 0,6%, із яких менше ніж 0,2% – кошти державного бюджету. Нові вимоги Міністерства освіти та науки України щодо оприлюднення результатів наукових досліджень у престижних журналах, які індексуються наукометричними базами Scopus та Web of Science, не були підкріплені належним фінансуванням досліджень відповідного рівня та реформування існуючих в Україні наукових видань для дотримання витратних стандартів цих наукометричних баз. Нав’язуючи монополію наукометричних індексів Scopus та Web of Science, уряд навіть не взяв до уваги, що більшість наукових бібліотек, університети та дослідницькі установи не мають доступу до цих наукометричних баз і вартість передплати на них є такою високою, що вона непосильна навіть для приватних університетів.

Проблеми з реєстрацією релігійних організацій

Європейський Суд з прав людини у справі “Свято-Михайлівська Парафія проти України”[39] № 77703/01 від 14.06.2007 р. у §§ 86-91 рішення від 14 червня 2007 року відзначив проблемні норми законодавства та правозастосування, які суттєво ускладнюють реєстрацію релігійних організацій в Україні. Зазначені проблеми на сьогоднішній час не вирішені: розгляд поданих на реєстрацію документів може тривати більш ніж півроку; процедура включає упереджену експертизу релігійної діяльності та протиправне обмеження автономії релігійних груп. Судами неодноразово встановлювалися факти протиправного ухиляння державних органів від реєстрації статутів релігійних організацій. На відміну від ЗМІ та благодійних фондів, одна особа за законом не може заснувати релігійну організацію (для громадських організацій мінімальне число засновників 2 особи, для релігійних організацій встановлено репресивне число засновників 10 осіб мінімум)[40].

Рекомендації до списку питань

→ Прохання проінформувати про існуючі та плановані вимоги до науковців щодо обов’язкової наявності публікацій у виданнях, індексованих наукометричними системами Scopus Web of Science, навіть у тих галузях знань, в яких в Україні відсутні подібні видання чи лише мала частина науковців публікується у відповідних виданнях, і які заходи вживаються у зв’язку з цим для захисту академічної свободи та забезпечення доступу до зазначених наукометричних баз в усіх публічних наукових бібліотеках, університетах та інших наукових, освітніх, дослідницьких установах, включаючи приватні та розташовані не в Києві.

→ Прохання проінформувати, які заходи планується вжити для запровадження процедури безперешкодної, правомірної та прозорої реєстрації статутів релігійних організацій в розумні терміни без надмірного втручання держави у внутрішні питання релігійного життя, включаючи реєстрацію релігійних організацій, засновником яких є індивідуальний релігійний діяч або мала релігійна група з двох чи більше осіб.

→ Прохання проінформувати про існуючі та плановані обмеження публічного та приватного поширення інформації, в т.ч. творів науки та культури, продукції засобів масової інформації мовами, відмінними від української, або встановлення вимог примусового дублювання такої інформації українською мовою та переваги, які надаються за законом та за підтримки держави інформаційній продукції, творам науки та культури українською мовою.

→ Прохання надати інформацію із зазначенням правових підстав щодо відмов у в’їзді в Україну культурним та громадським діячам, журналістам, науковцям, підприємцям, та відмов у дозволах на імпорт книг із Російської Федерації.

→ Прохання надати повну інформацію про накладені державою стягнення та санкції, відмови у ліцензуванні, заборони у доступі до засобів масової інформації, соціальних мереж (Vkontakte та інших), продуктів інтелектуальної власності, та роз’яснити порядок відшкодування збитків, завданих порушенням цензурою економічних, соціальних та культурних прав.

→ З урахуванням того, що існуюче законодавство про релігійні організації зобов’язує віруючих організувати релігійне життя за зразком масових національно-територіальних релігійних спільнот, причому консультації стосовно реформи цього законодавства проводяться виключно з “Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій”, яка є закритим гомофобним клубом частини масових конфесій, що не представляє релігійні меншини, малі релігійні групи та індивідуальних релігійних діячів – прохання проінформувати, яким чином будуть враховані інтереси релігійних меншин, малих релігійних груп та індивідуальних релігійних діячів, не представлених у “Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій”, при реформі державного регулювання релігійного життя, чи планується дерегуляція в цій сфері, які заходи плануються для забезпечення особистої автономії та максимальної автономії релігійних груп при заснуванні релігійних організацій та здійсненні релігійних практик без невиправданого втручання та контролю держави.

→ Прохання проінформувати про національну систему фінансування та оцінки якості наукових досліджень, зокрема, які заходи вживаються для належного фінансування наукових досліджень та гідної оплати праці науковців, гарантування академічної свободи у виборі способів оприлюднення результатів наукових досліджень, ефективного правомірного забезпечення академічної доброчесності та непорушності академічної свободи.

→ Прохання повідомити, які наукові дослідження фінансуються державою у напрямках людського розвитку, подолання злочинності, алкоголізму, куріння, наркоманії, СНІДу та інфекційних хвороб, жорстокості, відчуження, недовіри, нерівності статків, і які результати та практичний ефект відповідних досліджень.

→ Прохання поінформувати, які заходи вживаються для припинення практики змушування викладачів вищої школи до імітації наукової діяльності, наприклад, встановлення вимог щодо обов’язкової кількості наукових публікацій без виділення відповідного фінансування та без зменшення педагогічного навантаження для проведення досліджень.

→ Будь ласка, надайте інформацію про заходи, що вживаються державою для заохочення участі в культурному житті незахищених і маргіналізованих осіб та груп, включаючи дітей з бідних та мігрантських сімей, в’язнів, військовослужбовців, а також осіб літнього віку та осіб з обмеженими можливостями.

→ Будь ласка, надайте інформацію про динаміку розвитку мережі публічних бібліотек та бібліотечних фондів за звітний період, про освітні, культурні та наукові заходи, організовані в бібліотеках, закупівлю книжок, передплату на періодичні та електронні видання, в тому числі іноземні. Також проінформуйте про обсяг виділених коштів на збереження та поповнення бібліотечного фонду, гарантії врахування інтересів читачів та самостійності бібліотек при формуванні бібліотечних фондів.

→ Прохання проінформувати, чи планується зменшити для наукових, культурних, релігійних, творчих, правозахисних, громадських та інших неприбуткових організацій встановлені для всіх юридичних осіб дискримінаційні (у 1,5-2,5 разів вищі) порівняно з фізичними особами ставки судового збору.

→ Прохання повідомити, які заходи вживаються для забезпечення безперешкодної роботи журналістів в Україні, в тому числі в парламенті та інших органах влади, припинення нападів на журналістів і перешкоджання їх законній діяльності та для здійснення результативного розслідування злочинів проти журналістів.


[1] http://www.un.org.ua/en/information-centre/news/4379-ukraine-peace-and-justice-remain-elusive-un-report

[2] https://www.ukrinform.net/rubric-society/2500940-more-poor-people-in-ukraine-now-than-five-years-ago-world-bank.html

[3] http://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/0888325418764609

[4] https://www.osac.gov/pages/ContentReportDetails.aspx?cid=21463

[5] https://freedomhouse.org/report/freedom-net/2017/ukraine

[6] http://soskin.info/en/ea/2016/158-3-4-2/Economic-Annals-contents-V158-21

[7] http://sheliazhenko.in.ua/803

[8] https://www.kyivpost.com/article/opinion/op-ed/halya-coynash-ukrainian-neo-nazi-c14-gets-public-funding-for-patriotic-education.html

[9] https://sivtelegram.media/the-nobel-laureate-did-not-speak-in-odessa-from-for-threats/36882/

[10] http://reyestr.court.gov.ua/Review/74027179

[11] https://www.president.gov.ua/en/news/prezident-vruchiv-shevchenkivski-premiyi-kultura-stane-zbroy-34896

[12] http://mincult.kmu.gov.ua/mincult_old/en/publish/article/398357;jsessionid=A0E44D938B55148680494DE4F22DCFB1.app1

[13] https://content.sciendo.com/view/journals/bjes/8/1/article-p63.xml

[14] http://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/DG/Ombudsman’s%20project/HumanRightsUa.pdf

[15] https://www.kmu.gov.ua/storage/app/imported_content/document/110977042/Constitution_eng.doc

[16] http://reyestr.court.gov.ua

[17] http://reyestr.court.gov.ua/Review/63368270

[18] https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/0966369X.2018.1433638

[19] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/29417879

[20] http://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/DG/Women_Men_Leadership_Ukraine_EN.pdf

[21] https://www.icj.org/ukraine-icj-report-casts-light-on-alarming-disbarments-and-suspensions-of-lawyers/

[22] https://www.icj.org/ukraine-lawyer-andriy-visnevsky-wrongfully-disbarred-for-exercising-freedom-of-expression/

[23] https://usba.com.ua/en/consumer-basket-beyond-law

[24] http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.desklight-9e7231a2-d12d-436e-9815-9cdd0f950c79

[25] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28339514

[26] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/29783254

[27] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/29667638

[28] https://www.reuters.com/article/us-ukraine-language/criticism-of-ukraines-language-law-justified-rights-body-idUSKBN1E227K

[29] http://www.nrcu.gov.ua/en/news.html?newsID=53787

[30] https://www.article19.org/resources/ukraine-blocking-of-russian-social-media-sites-is-a-severe-form-of-censorship/

[31] https://www.theguardian.com/books/2017/feb/14/ukraine-publishers-speak-out-against-ban-on-russian-books

[32] https://www.academia.edu/33094444/

[33] http://www.golos.com.ua/article/305090

[34] http://www.golos.com.ua/article/305239

[35] http://www.golos.com.ua/article/305143

[36] http://www.historians.in.ua/index.php/en/institutsiji-istorichnoji-nauki-v-ukrajini/2467-vidkritij-list-do-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrajini-shchodo-zmin-do-nakazu-pro-otsinyuvannya-rezultativ-doslidzhen

[37] https://www.academia.edu/33905305/

[38] http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=4116

[39] http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-81067

[40] https://www.academia.edu/28259965/