Праворадикальний тижневик “Український тиждень” вже не обмежується пропагандою війни, нападками на мирний процес врегулювання українсько-російського збройного конфлікту на Сході України та розпалюванням ворожнечі в Україні на ґрунті різних тлумачень історії, мовних і етнокультурних уподобань.
“Темою чергової агітки цього рупору пропаганди війни стала стара, як світ, брехня вояк про те, що пацифісти грають на руку ворогу”, – повідомляє Український Рух Пацифістів, – “Фанатики ворожнечі ніяк не можуть змінити цю заїжджену платівку попри її очевидну абсурдність, адже пацифісти вимагають від усіх комбатантів з усіх боків припинити війну. Серед кожного народу попри інтенсивне навішування локшини про необхідність і тотальність війни знаходяться розумні люди, які закликають до миролюбства та успішно практикують ненасильницький захист від агресії і примусу воювати. Це пояснюється тим простим фактом, що кожна людина має загальновизнане право на мир і тому миролюбство є морально вищим за войовничість. У рамки збоченого військового світосприйняття не вписується пацифістська відмова ділити світ на своїх та чужих. Звідси й побрехеньки з піною в роті про “ворогів” там, де ніхто ні з ким не ворогує. Брехня є зброєю військових. Але чесний пацифізм сильніший за будь-яку зброю у світі!”.
Йдеться про статтю “Український пацифізм як російська зброя”, автором якої є Максим Віхров, заступник редактора журналу та експерт Московського Центру Карнегі. Публікація являє собою купу особистих образ на адресу низки пацифістів і тенденційних оцінок на підставі цілком невинних фактів, які не мають жодного відношення до конспірологічних домислів автора.
Публікація статті Віхрова є черговим прикладом порушення журналом “Український тиждень” журналістських стандартів відокремлення фактів від думок та збалансованості оцінок. Автор статті навіть не потурбувався поспілкуватися з українськими пацифістами, перш ніж голослівно оголошувати їх ворогами, і тим більше – не надав їм можливості висловитися на свій захист.
Важко пояснити появу такої ганебної статті чимось іншим, ніж політичним замовленням. Очевидно, зусилля українських пацифістів із промоції миру в Україні, роззброєння та скасування призову викликають лють мілітаристичного лобі та вітчизняних і міжнародних олігархів, “продавців смерті”, які заробляють шалені капітали та політичний вплив шляхом розпалювання війни й торгівлі зброєю.
Автор ганебної статті Максим Віхров числиться “експертом” на сайті московського центру Фонду Карнегі за міжнародний мир, що викликає когнітивний дисонанс.
Підприємець Ендрю Карнегі сторіччя тому підтримував мирний рух та побудував Палац Миру в Гаазі, де нині знаходиться Міжнародний суд ООН. Прикро, що під вивіскою з іменем філантропа-миролюбця нахабно орудують розпалювачі війни.
На момент публікації цієї статті Максим Віхров та Московський Центр Карнегі не відповіли на прохання редакції газети “Правдошукач” прокоментувати неправдиві нападки на Український Рух Пацифістів.
Доповнення. Максим Віхров не є експертом Московського Центру Карнегі, повідомила газеті “Правдошукач” менеджерка по зв’язках з громадськістю пані Світлана Туган-Барановська після публікації цієї статті. “Він один з авторів, які публікують коментарі у нас на сайті. Щоправда, його тексти ми вже давно не публікували” – йдеться у її листі. Крім того, на сайті центру зазначено, що особисті погляди його авторів не слід розглядати як точку зору Фонду Карнегі за міжнародний мир.