Особливістю парламентських і президентських виборів в Україні є те, що ув’язнені мають право голосувати. Таким чином, навіть за гратами люди не втрачають зв’язок із політичною нацією, що після відбуття покарання полегшує їх повернення до нормального суспільного життя, а також мотивує політиків не забувати про інтереси та добробут цієї категорії виборців. На місцевих виборах в’язні не голосують, оскільки живуть в особливому режимі, який визначає держава і який відірваний від місцевих громад. У деяких західних країнах тільки починаються експерименти з виправлення засуджених без відриву від громадського життя, але поки що Україна не знаходила можливостей працювати в цьому напрямку.
На виборах народних депутатів 21 липня 2019 року в установах Державної кримінально-виконавчої служби України перебувало близько 52 200 виборців. Заступник Міністра юстиції Денис Чернишов повідомив, що для забезпечення голосування в’язнів утворено 136 спеціальних виборчих дільниць (102 – на постійній основі та 34 – на тимчасовій основі) у 123 установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. Через відсутність засуджених у зв’язку з оптимізацією не утворено дільниці у 18 установах.
На цих виборах газета “Правдошукач” спостерігала за виборами в двох установах виконання покарань. Перше враження: попри добровільність участі у виборах, режим і дисципліна зумовлюють високу явку. У Київському СІЗО проголосували по партійних списках 1834 виборців із зареєстрованих 2453, або 75%. У Бориспільській виправній колонії проголосували за партії 459 виборців із зареєстрованих 492, або 93%. Хоча явка тут була вищою за звичайні виборчі дільниці, результати голосування мало відрізнялися від загальнонаціональних.
Київський слідчий ізолятор
Вибори у Київському слідчому ізоляторі, як по всій країні, почалися о 8-й годині ранку та закінчилися ввечорі о 20-й годині. Протягом дня ув’язнені отримали камерні картки, тюремне посвідчення особи для голосування, і були доставлені на виборчі дільниці. Чимало ув’язнених відмовилися голосувати. Головна проблема, яку ми зустріли під час голосування – дуже малі та переповнені приміщення виборчих дільниць площею до 20-ти квадратних метрів і багатолюдні черги в коридорах. Запах тут важкий, тюремний, і стояти в черзі перед голосуванням некомфортно. В установі три виборчі дільниці та більше двох тисяч виборців.
“Вони мають усвідомлювати, що вони такі ж громадяни України, як і усі інші”
Мирошниченко Юлія Сергіївна, заступник начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи “Київський слідчий ізолятор”, відповіла на питання газети “Правдошукач” про організацію виборчого процесу.
— Як Київське СІЗО допомагає проводити ці вибори?
В установі створена робоча група по проведенню позачергових виборів народних депутатів України. Нами були підготовлені приміщення виборчих дільниць. Після того, як окружною виборчою комісією було прийнято постанову про створення дільничних комісій, відбулися робочі зустрічі, на яких вирішувалися пов’язані питання. Організацією виборів безпосередньо займалися самі члени дільничних виборчих комісій.
— Чи були якісь скарги від членів комісій на проблеми з організацією виборів?
Ні. Все було злагоджено, добре сплановано. Ми заздалегідь розрахували, яка наша пропускна здатність і як ми будемо забезпечувати реалізацію законодавства про вибори з урахуванням режимних вимог і правил внутрішнього розпорядку. Комісії змогли вчасно потрапити на свої дільниці через наші контрольно-пропускні пункти. Тому дільниці вчасно відкрилися для голосування.
— До речі, Ви, мабуть, весь день на роботі. Проголосували вже? Збираєтесь проголосувати?
Поки не проголосувала, але збираюся.
— Яке значення участі у виборах для виправлення в’язнів?
Це має велике значення. Вони мають усвідомлювати, що вони такі ж громадяни України, як і усі інші, що у них є виборче право, що це право реалізовується. Це дійсно піднімає дух. Деякі з них йшли голосувати свідомо і з бажанням зробити свій вибір.
— Чи проводилися заходи правової та політичної просвіти та виховання у зв’язку з виборами?
Так. Стосовно виборчих прав проводилася роз’яснювальна робота серед засуджених, господарчої обслуги, яка у нас відбуває покарання.
— Яким чином проводилася передвиборна агітація?
У нас передбачено правилами внутрішнього розпорядку, що в кожній камері арештованих під слідством є телевізори. Вони могли переглядати все, що показують по телебаченню: агітаційні передачі, політичну рекламу. Для господарчої обслуги та в місцях загального доступу були розміщені інформаційні плакати з передвиборними програмами та партійними списками, які надали дільничні виборчі комісії.
— Від партій чи кандидатів не поступало прохань зустрітися з виборцями в СІЗО?
Ні.
— Як організований процес голосування?
Було створено три спеціальні виборчі дільниці на тимчасовій основі. Загальна кількість виборців — 2309 засуджених та ув’язнених.
— Як схарактеризуєте виборчу дисципліну в’язнів? Чи бажають вони голосувати? Чи псують бюлетені? Чи були якісь інциденти?
Інцидентів я не бачила, всі виходили з камер. Нами буде забезпечена до кінця дня стовідсоткова явка.
— Я чув, що багато людей заходять на дільницю з картками та просто відмовляються голосувати.
У мене такої інформації немає, яка кількість і з якої причини. Вони можуть і не висловлювати свої причини, чому вони відмовляються. Кажу саме про явку, тому що вони в будь-якому разі виводяться з камер, їх доставляють у приміщення для голосування, і там вони мають можливість відмовитися або проголосувати.
— Хочу Вам подякувати, що Ви роз’яснили важливий нюанс. Виходить, є явка у виборчому сенсі — скільки виборців проголосували — а є явка в тому сенсі, скільком дали можливість проголосувати. Голосувати чи ні, це їхнє право, вірно?
Так.
— Але установа зобов’язана дати кожному в’язню можливість прийти на виборчу дільницю з камерною карткою, по яких вони голосують замість паспорта.
Саме так. І наша установа забезпечує саме таку стовідсоткову явку.
— Чи були скарги з боку в’язнів на порушення виборчих прав?
Ні. Скарг не було.
Попри тісноту і брак спілкування з політиками, ув’язненим подобається голосувати
Голова дільничної виборчої комісії Володимир Новик каже, що раніше в Київському СІЗО була лише одна виборча дільниця і працювати було складніше, а зараз таких дільниць три. Чотири члени ДВК видають бюлетені приблизно восьми сотням ув’язнених. В тісну кімнату виборчої дільниці згідно з інструкцією впускають по три в’язні, коли попередня трійка виходить. На питання, які шляхи з удосконалення проведення виборів він бачить, пан Новик відповідає: треба надати в’язням можливість не тільки подивитися телевізор, але й поспілкуватися з кандидатами-мажоритарниками та представниками політичних партій, організувати зустрічі з політиками в клубі СІЗО.
Спостерігач Василь Сахнюк також вважає, що це неправильно, коли ув’язнені голосують за кандидатів у мажоритарному окрузі, не маючи можливість із ними зустрітися. Він написав скаргу, в якій запропонував вдосконалити законодавство.
Питаємо ув’язненого виборця відчуття від голосування. Відповідь: “Нормально”. На питання, чи добровільно голосував, чи не тиснули, інший виборець качає головою. Питаємо: “Чи складно було визначитися з вибором?”. Відповідь коротка: “Складно”. Режим СІЗО та конвеєрний темп голосування не дозволяє нормально поспілкуватися з виборцями, але в одного з них все-таки вдалося дізнатися, що йому подобається голосувати, він мав можливість дивитися телебачення та користуватися Інтернетом, і він в курсі політичного процесу. У відповідь на питання, чи допоміг виборчий процес відчути себе громадянином України, киває головою.
“Є невеличкі труднощі із видачею бюлетенів”
Голова дільничної виборчої комісії № 000002 виборчого округу № 223 (Київський СІЗО) Новік Володимир Євгенович каже:
– На нашій дільниці 853 виборці. Голосування розпочалося о 8-й годині ранку. Тут були представники засобів масової інформації, уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова. Зауважень немає. Є невеличкі труднощі із видачею бюлетенів, бо тут закрита установа, а закон тутешніх умов не враховує. Прийняли рішення про компенсацію членам комісії за складні умови роботи. Все йде нормально. Ніяких порушень не виявлено. Є небажаючі голосувати, але таких мало. Сьогодні, в день виборів, станом на 14 год 36 хв вже проголосувала десь половина виборців, близько 450 осіб. Тому що маленька кімнатка, всього дві-три людини можуть голосувати одночасно.
– Ви задоволені організацією виборів, сприянням адміністрації Київського СІЗО?
Проблем не було. Молодці. Зустрічали, показували. Спільно розвішували інформаційні плакати. Супроводжують, показують. Нема ніяких питань.
– А виборці добре поводяться?
Було складно раніше, коли була одна спеціалізована виборча дільниця. Зараз їх три. Тобто, приблизно по 800 осіб в кожній.
– Бачу, ви тримаєте на колінах бюлетені. Не вистачає місця на столі?
Бачите, всього в нас працює на видачі бюлетенів чотири людини, два стола. Двоє виборців одночасно отримують бюлетені. Більше тут нема можливості. За інструкцією, в кімнату можуть заходити тільки три людини.
– Дійсно, така тісна маленька кімната…
Так. Все одно більших нема. Це ж закрита установа.
– Як ви гадаєте, чи є якісь способи удосконалити проведення виборів в системі ДКВС і, зокрема, в Київському СІЗО?
Звичайно, є. Перш за все, треба було дати можливість ув’язненим за місяць чи навіть за два до виборів не тільки дивитися телевізор, але й подумати, поспілкуватися, можливо, зустрічі зробити з кандидатами-мажоритарниками та представниками партій. Щоб вони більш-менш розібралися, за кого віддати свій голос. Їх же обирають на п’ять років, це дуже великий строк.
– Я чув, у них є порядок: для того, щоб проводила агітацію одна партія чи кандидат, треба всім повідомити, що збираєшся проводити агітацію.
Так. Не індивідуально, а всім разом. Тут же є клуб для особового складу, є клуб спеціально для ув’язнених. Там вони заходи проводять, навіть в робочі дні, не в вихідні. Я думаю, вони могли б зустрітися з політиками із дозволу адміністрації. Це можна було б удосконалити. Я не думаю, що це буде якесь порушення. Це буде зустріч з людиною, яка хоче наступні 5 років обіймати високу посаду народного депутата. Щоправда, є у нас особи, які тимчасово тримаються під вартою. З ними складно, там зовсім закрите СІЗО, підпорядковане МВС, на відміну від всього Київського СІЗО, підпорядкованого Міністерству юстиції.
– Співробітники Київського СІЗО весь день тут на роботі. Їм теж треба проголосувати. Вони міняють для цього місце голосування? Вони є у списках виборців на цій дільниці?
Члени виборчої комісії голосують тут, але у нас забирають голос по мажоритарці. А співробітники СІЗО будуть тут голосувати під вечір. Вони зареєстровані тут. У них окремий список і вони будуть голосувати за своїми офіцерськими посвідченнями чи військовими квитками внутрішньої служби.
– А за якими документами голосують ув’язнені?
В основному тут голосують не засуджені, а особи, які перебувають під слідством. Хоча є й засуджені. У них замість паспорта такий тимчасовий квиток з фотокарткою, прізвищем, іменем, по-батькові, роком народження.
– Багато тут засуджених?
Не дуже. До 30-40, не більше.
– Десь один з десяти?
Ну, десь так. Їх після засудження відправляють у інші закриті установи. Дехто виходить на волю, якщо не доведено склад злочину.
– Чи були якісь скарги від виборців?
Ні. За 6 годин роботи виборчої дільниці від них скарг не було.
– Всі знайшлися в списках виборців? Не було таких ситуацій, що людина прийшла голосувати, а її нема в списку?
Був один випадок: помилка в прізвищі. Цю помилку виправили рішенням комісії і виборець проголосував.
Єдиний спостерігач, який подав скаргу на цій дільниці – Василь Сахнюк, що представляє ВО “Свобода”:
– Люди тут різні: з Донецька, з Луганська, зі Львова, з Волині. Неправильно, що вони голосують тут. За партію проголосувати простіше, вони однакові по всій Україні. Мажоритарщика обрати тяжче. В’язні не бачать кандидата: що він говорить, що робить, хто він такий. Звісно, вони є в списках виборців. Тут нема порушення в процесі роботи комісії чи адміністрації СІЗО, скоріше, неправильно виписаний закон. Скарга подана, щоб змінити, вдосконалити закон.
Бориспільська виправна колонія № 119
“Ласкаво просимо” – написано над дверима зали клубу, куди тягнеться черга в’язнів на голосування. На стінах розвішані плакати з передвиборчими програмами. Голова дільничної комісії Тетяна Єременок каже, що виборці поводяться задовільно і організовано, інцидентів не було. Співробітники колонії чомусь не схотіли голосувати разом із ув’язненими, хоча така процедура існує.
Спілкуємося із двома засудженими, які погодитися дати інтерв’ю.
“Адміністрація вставляє палки в колеса “
– Можете сказати пару слів про себе, чому Ви тут?
Мене звуть Дмитро Курилович. Тут за вчинення злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 Кримінального кодексу України: розбій. У житті іноді бувають ситуації, коли доводиться застосовувати зброю. Хотів покарати, у підсумку сам потрапив сюди.
– Ви мали можливість зробити вільний вибір без будь-якого тиску на цих виборах?
Так.
– Вам легко було визначитися, за кого голосувати?
Звичайно.
– Ви користувалися інтернетом, телебаченням, пресою, коли робили вибір?
Так.
– Розкажіть, які Вам доступні засоби масової інформації?
Інтернет, телебачення, в принципі.
– У вас в колонії надається доступ в Інтернет?
Є комп’ютерний клас.
– Ви можете вільно користуватися Інтернетом?
Є певний час для кожного загону, для кожного засудженого, коли він може туди потрапити. Відповідно, перед цим треба укласти договір.
– Це дорого?
Порівняно невелика плата.
– Ви собі можете це дозволити?
Так.
– Там погодинна оплата чи за мегабайти?
За місяць.
– Скільки коштує місяць Інтернету?
75 гривень.
– Телебачення, мабуть, дивилися?
Звичайно.
– Яким каналам надаєте перевагу?
1+1, ICTV, Новий канал, М1.
– А які сайти в Інтернеті читаєте?
В основному заходжу на сайт Верховної Ради. Читаю новини.
– Що для Вас означає голосування на парламентських виборах?
Перш за все, зміна влади. Можливість щось поміняти в країні. Якщо людина гідна, якщо розуміє, що хоче зробити, якщо йде цілеспрямовано, не міняючи позицій, не прогинаючись під ким-небудь – тоді зможе добитися якихось результатів.
– Ви задоволені можливістю проголосувати на виборах?
Так.
– Ви ж сьогодні вже проголосували?
Так.
– Ви мали можливість ознайомитися з програмами партій і кандидатів?
Звичайно.
– Чи є у вас якісь скарги, зауваження, пропозиції щодо проведення виборів?
В принципі, нема.
– Чи є у Вас якісь ідеї щодо розвитку політичної та правової просвіти в установах виконання покарань? Як зробити все ще краще?
Так, виникали такі ідеї. Доволі часто. Багато нюансів, у кожній колонії по-різному. Десь не вистачає, скажімо, впливу адміністрації. Десь не вистачає впливу засобів масової інформації. Не всі ситуації можна вирішити на місці. Доводиться залучати, скажімо так, людей, які не звідси. Які можуть допомогти розв’язати певну проблему.
– На що мають звертати увагу журналісти, коли приходять висвітлювати вибори чи життя в тюрмах?
В принципі журналістам важливо побачити, як почуває себе засуджений. От, скажімо, суд призначає покарання. Але люди не розуміють, що іноді людині вистачає невеликого проміжку часу, щоб зрозуміти, варто було чи не варто було потрапляти в таку ситуацію. Зрозуміти, що, може, щось поміняв би у своєму житті. Іноді людям дають строки, які в принципі не всі можуть до кінця досидіти. Щоб зрозуміти, виправився чи ні, потрібен один рік, ну, півтора. Є ситуації, яких не можна уникнути, і вони відбуваються. При цьому є дисбаланс: намагаєшся виправитися, показати, що дійсно змінив своє ставлення до життя, але при цьому з якоїсь точки зору цьому засудженому, тобі адміністрація вставляє палки в колеса. При цьому ти не зможеш вийти раніше і довести, що ти нормальний. Тобі доводиться досидіти до кінця, а що відбувається після цього? Людина міняється у гірший бік. Не на краще. Щоб людина помінялася в кращий бік, має розуміти, чому опинився тут і чого хоче досягнути.
– Ви кажете, вставляють палки в колеса. В чому це може проявлятися?
В доганах. У зеках, які будуть, скажімо так, нагнітати обстановку. Не даватимуть можливості виправитися. Не даватимуть можливість, як багатьом не дають, вийти працювати, щоб отримати те ж заохочення. Бувають нюанси: пішов працювати, а “суперлюди” кажуть – ні, тобі не можна туди іти, ти маєш залишатися тут, ти маєш нас підтримувати. Це неправильно. У нас 21 століття.
– Можливо, в’язням потрібні ширші освітні можливості, доступ до вищої освіти?
Так. Я сам отримував професійно-технічну освіту, я електрик. В принципі, мені вистачає. Є практика, є теорія.
– Скоро виходите?
Два з гаком роки.
– Голосування допомагає вам змінити погляд на життя, відчути себе повноцінним громадянином України?
Так я завжди себе вважав повноцінним громадянином України. Єдине, голосування для мене – чи зможе нинішня влада, яка тільки-но прийшла, поміняти щось. Чи зможе дійсно зламати цю систему, яка вже і так корумпована настільки, що далі нікуди. Якщо дійсно це вийде, значить, мій вибір був не дарма. А якщо ні?..
“На нас ніхто не тисне. Ми вільні люди”
Другий засуджений, який погодився поспілкуватися із нашою газетою: 28-річний Руслан Антонюк.
– Розкажіть коротко про себе: як вас звуть, чому Ви тут?
Антонюк Руслан Миколайович, 1992 року народження, засуджений на строк 5 з половиною років. Більшу частину строку відбув, залишилося 4 місяці до звільнення. Так склалися обставини, що я був трохи “у рожевих окулярах” і думав, що весь світ по коліно. Виявилося, що треба більше думати. Ну, і опинився тут. Не хочу колупатися у минулому і так далі. Зараз є теперішнє і є добре майбутнє, до якого ми йдемо.
– Ви мали можливість зробити свій вибір без будь-якого тиску?
Авжеж. На нас ніхто не тисне. Ми вільні люди. У нас є право вибору, у кожного з нас. Я така людина, що навіть якщо на мене тиснуть, все одно я залишаюся при своєму. Є своя думка на всі речі. Особиста.
– Вам легко було визначитися зі своїм вибором сьогодні?
Я б не сказав, що дуже легко. Ну, так, зараз 21 століття. Телебачення, всі там рекламують. Передвиборча кампанія. Тобто, одні кажуть одне, другі кажуть друге. Я теж трішки дивлюся новини. Дивлюся і мережу Інтернет. Дивлюся, хто, як, які проходять акції. І зробив свій вибір. Бажаю, щоб наша держава, Україна незалежна, і всі ми все-таки вийшли на якийсь новий рівень. Не такий, як зараз, як ми живемо всі ці роки незалежності. Я хочу щоб наша держава кінець-кінцем була як Польща, як США. Щоб в інших країнах казали, як же ж класно в Україні. У нас дуже сильна держава. У нас дуже гарні люди. І вже є великі перспективи, потенціал. Дуже багато спортсменів, кваліфікованих лікарів, взагалі, талановитих людей, художників, письменників, селян. У нас дуже працелюбні селяни, якщо їх чимось мотивувати, вони внесуть великий вклад у розвиток нашої держави. І ми також, як прості люди, можемо доповнювати. Хоча нам не дають можливості. Між собою поділили там різні структури і так далі. Виходить, з нами ніхто не рахується, з народом. Ні, може, я далекий від політики, але це особисто моя думка про те, що я бачу і чую.
– Ви слідкуєте за політичним життям? Як?
Преса, телебачення. Все видно. Кожен вечір я приходжу з роботи та вмикаю новини. Якось слідкую, що там трапилось у державі, хто за який законопроєкт проголосував. Чому проголосували, чому не проголосували, дивлюсь. Якось слідкую, тому що мені не байдуже, що коїться в нашій державі. Тому що я є частина, я в ній живу. Я дуже люблю Україну. Я пишаюся тим, що я громадянин України.
– І вибори допомагають в цьому?
Звичайно… Вибори виборами, аби були відчутні зміни.
– Які засоби масової інформації тут доступні?
Газети ми виписуємо в основному не про політику. “Закон і Обов’язок”, відомча газета. Її тематика суто про пенітенціарну систему, про різні доповнення і ноу-хау в цій системі. У засуджених весь час з’являються нові права та обов’язки. Якось воно все удосконалюється. На політику ніхто нас не підштовхує, у кожного своє ставлення. Хтось цікавиться політикою, другі цікавляться спортом. Я цікавлюся природою, люблю рибалку, охоту і дивлюся такі канали. Сам займаюся спортом.
– Спілкуєтесь іноді про політику?
Авжеж. Іноді спілкуємось.
– Наскільки завзято?
Не гаряче. Кожен висловлює свою думку. Ми там збираємося гуртом. Один каже, що змін ніяких не було, нема і не буде. Інші якось дивляться оптимістично. Думають, що все-таки ось у нас став новий президент. Вони йому вірять і довіряють. Хочуть все-таки, щоб щось змінилося.
– Інтернетом користуєтесь?
Ну, можна користуватися інколи. Згідно з розпорядком дня, у нас є невеликий проміжок часу, коли ми можемо зайти в мережу Інтернет.
– Що для вас означає участь у парламентських виборах?
Скажу вам так. Це дуже низько виглядало, що робилося у Верховній Раді, як поводилися депутати 8 скликання. Дивишся, а там просто мордобій. То там дарують один одному квіти, то штовханина. А жінки? Вся Україна на них дивиться, весь світ на них дивиться. І вони дозволяють собі так поводитися. Дорослі дядьки, у яких три-п’ять вищих освіт, які вже батьки, діди. Так себе вести непристойно. На голову це не налазить. Це особисто моя думка.
– Ви задоволені можливістю проголосувати на виборах?
Так, авжеж.
– Ви мали можливість ознайомитися з програмами партій та кандидатів?
Тільки по телевізору. Ніхто нам не приносив листівки. Ніхто спеціально не розповідав про кандидатів, не роз’яснював передвиборні програми. Ми дивимось телевізор і робимо висновки. Все поверхово.
– Не виникало у когось ідеї у зв’язку з виборами написати листа партіям, кандидатам: приїжджайте, поагітуйте нас, відповідайте на наші питання. Щоб вони сюди прийшли?
Ви маєте на увазі, запросити представника партії, щоб поспілкуватися?
– Це називається агітацією. І це відповідає закону.
До цього не доходило. Якщо б ми були на свободі, якщо б ми були не засуджені, тоді б – авжеж. Я знаю, там проходить передвиборча кампанія. Стоять намети, роздають газети та листівки. Стоїть людина, представник цієї партії, і ти можеш з нею поспілкуватися. Вона може відкрити очі на це все. Це все свобода. А ми засуджені. У нас є територія, на якій це фізично не можна зробити. Ніхто не може приїхати. Я думаю, ніхто не буде до нас приїжджати агітувати.
– І очевидно, написати листа на волю партії, кандидату теж непросто? Є ліміт на листи?
Ні, ліміту на листи нема. Просто ніхто про це навіть не думав.
– Чи є у вас якісь скарги, зауваження, пропозиції щодо проведення виборів?
Щодо проведення виборів які можуть бути скарги? Звичайний порядок речей. Прийшли, є всі умови, щоб проголосувати. Є списки кандидатів, портрети представників партій. Зауважень ніяких нема. Все в порядку, як воно має бути. Є люди, які цим займаються. Все нормально.
– За якою статтею Ви засуджені?
У мене ст. 309 ч. 2 Кримінального кодексу України, зберігання наркотичних засобів психотропних. Ну, колись там трошки любив побалуватись, покурити травки й все таке. Зараз вже багато років не хочу до цього повертатися. Розумію, що якщо б можна було б повернути час назад, то я б ніколи не починав займатися дурницями. Вчився б гарно і пішов би далі. Таке розгульне життя до колонії привело.
– Чи можете ви запропонувати якісь покращення у проведенні виборів? Пофантазуйте, що було б добре.
Було б чудово, якби приїхала гарна людина, світла, чесна. Щоб провели якийсь концерт. Щоб ми послухали, подивилися, поспілкувалися з політиком особисто, попитали про щось. Все, на мою думку, було б живіше. Такий кандидат нас би замотивував.
“На цій дільниці співробітники колонії не голосують”
Єременок Тетяна Миколаївна, голова дільничної виборчої комісії № 320181 виборчого округу № 98 у Бориспільській виправній колонії № 119, відповідає на наші питання лаконічно.
– Ви ж не працюєте тут в колонії?
Ні, я працюю зовсім в іншому відомстві.
– Скажіть, скільки виборців внесено в список виборців?
По списках у нас 492 виборця. Проголосували практично 90%. Виборці поводяться задовільно, вони всі організовані. Дякуємо установі, все на вищому рівні.
– Можете розповісти, за якими документами голосують ув’язнені?
У них немає паспортів. Натомість є картки ув’язненого, в яких зазначено прізвище, ім’я, по-батькові, рік народження, фотографія. Картки видає в’язням адміністрація колонії. Після пред’явлення цих карток ми знаходимо виборців у списках і видаємо бюлетені.
– Коли ув’язненим пропонується проголосувати, чи всі згодні?
Інцидентів не було ніяких.
– А є такі, що відмовляються голосувати?
Не бачила. Вони приходять і голосують.
– Вони дуже дисципліновані?
Так. Тут проведена добра робота, організаційна і виховна. Розміщені інформаційні плакати про партії і кандидатів. Ви їх бачите тут на стінах клубу. Все прозоро.
– Наскільки я розумію, співробітники колонії весь день на роботі і не мають можливості проголосувати за місцем проживання. Чи голосують співробітники колонії на цій дільниці?
На цій дільниці співробітники колонії не голосують. Дійсно, є процедура зміни місця голосування, але чомусь нею не користуються. До нас не зверталися. Ніхто не міняв місце голосування.
– Як організований процес голосування?
Спокійно, задовільно.
– Чи були якісь інциденти?
Не було.
– Скарги з боку ув’язнених на порушення виборчих прав?
Не було.
– Чи є в комісії скарги на несприяння належним чином організації виборів?
Ні.
– Коли будете рахувати голоси?
Після 20-ї години.
“Адміністрація жодним чином не впливає на думку та на рішення заслужених”
Заступник начальника із соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Бориспільська виправна колонія № 119”, підполковник внутрішньої служби Олександр Іванович Савченко відповідає на наші питання докладно і змістовно.
– Як колонія допомагає проводити вибори?
Основна задача, яка стоїть перед адміністрацією установи – це організація і проведення комплексу заходів, необхідних для того, щоб якісно, своєчасно і відповідно до вимог чинного законодавства провести вибори. Тобто, з самого початку ми організували приміщення для виборів, були разом із дільничним комісіями вирішенні питання щодо забезпечення кабінками, скриньками для голосування. Були створені всі необхідні умови. До засуджених була доведена потрібна інформація. По-перше, вони мали можливість дізнатися більше про партії та кандидатів в народні депутати через засоби масової інформації. По-друге, в приміщенні клубу колонії були розміщені інформаційні плакати. Цей клуб відвідують всі засуджені, тут проводяться культурно-масові заходи. При цьому вони мали можливість ознайомитися з усіма програмами кожної партії та кожного кандидата і надалі зробити свій вибір.
– Чи проводяться заходи правового, політичного виховання, щоб люди відчули себе громадянами та зрозуміли значення виборів? В яких формах?
Проводиться роз’яснювальна робота. Як в індивідуальному порядку, коли виникають певні питання у засуджених, так і в груповому порядку – це основна форма роз’яснювальної роботи. Приїжджали представники центру безоплатної правової допомоги з Борисполя, читали лекції, роз’яснювали права на вільні вибори, на голосування, порядок проведення виборів, як вони відбуваються, щоб засуджені знали свої права й у них не виникало питань.
– Чи були скарги від членів дільничної виборчої комісії на проблеми з організацією виборів?
У нас в цьому році це вже треті вибори. Раніше двічі проводили вибори президента. Жодних скарг не було як раніше, так і цього разу. Всі члени дільничної комісії прибули до нас своєчасно, змогли організувати всі заходи, які передбачені вимогами чинного законодавства щодо проведення виборів. О 8-й годині, згідно із законом, відкрилася виборча дільниця. Засуджені почали заходити, голосувати. Порушень не було зафіксовано ні нами, ні членами дільничної комісії, ні спостерігачем. Всі поводилися коректно, культурно. Жодних нарікань на організацію проведення виборів з боку членів дільничної комісії не було.
– Наскільки я розумію, співробітники колонії не можуть бути членами дільничної виборчої комісії?
Ні, не можуть. Персонал колонії залучався тільки для організації та охорони порядку під час проведення виборів.
– Яке значення участі у виборах для виправлення ув’язнених?
Я думаю, що кожен свідомий засуджений, хай там що, все одно тимчасово перебуває у нашій установі. І він думає про те, як складеться в нього майбутнє. Тобто, будує свої плани на майбутнє. І для нього теж має велике значення, хто буде в майбутньому вирішувати долю країни та представляти інтереси громадян у Верховній Раді та на посту Президента України. Тобто, вони відповідально ставляться до процесу голосування, вони визначаються зі своїми кандидатами. Адміністрація жодним чином не впливає на думку та на рішення заслужених.
– Можливо, засуджені обговорюють вибори, питають поради?
Якщо обговорюють, скажемо відверто, то вони обговорюють між собою. В адміністрації, чесно, ніхто поради не питає, за кого голосувати. Сьогодні вони були вишиковані, зібрані біля клубу. Їм була доведена інформація, що вони голосують і по партійних списках, і по мажоритарці. Потім називалися їхні прізвища, вони отримували документи, необхідні для голосування. Вони приходили, голосували, виходили. Жоден засуджений не звітував перед адміністрацією, за якого кандидата чи за яку партію вони голосували.
– Ніхто не відмовлявся голосувати?
Не було жодної особи, яка б відмовилася від голосування. Всі виявили бажання проголосувати.
– А партії чи кандидати не зверталися з проханням дозволити їм провести агітацію?
Є певна процедура. Для того, щоб агітувати, їм потрібно було б зібратися всім разом, зайти в один день в установу, провести агітацію. Скажу вам відверто, не було в нас таких пропозицій. Не зверталися.
– Ви хочете сказати, що для того, щоб провести агітацію, всі партії та ще й всі кандидати мають в один день прийти в колонію?
Вони повинні домовитися між собою. Не обов’язково всім разом приходити, але вони повинні попередити інших. Всі мають бути поставлені до відома про те, що в той чи інший день буде проведено агітаційний захід. Якщо хоч один кандидат або партія не буде про це знати, це вже буде порушенням закону, і ми на це просто не підемо.
– А яким нормативним актом регулюється ця процедура проведення агітації? Бо в законі цього я не бачив. Очевидно, це якісь внутрішні правила?
Ні, це не наші внутрішні правила. Є порядок проведення агітації саме в установах виконання покарань, якщо я не помиляюся, визначений Центральною виборчою комісією. Ним встановлена певна процедура.
– Як організований процес голосування?
Процес голосування організований по відділеннях. Ми визначили порядок голосування відділення за відділенням, по відповідних номерах, починаючи з 8-ї години. Спочатку проголосувало друге відділення, потім четверте відділення і так далі. Дивилися в залежності від того, як засуджені підходять до клубу установи. Тобто, одне відділення проголосувало, їх забрали начальники відділень і відвели до відділення, потім підходить наступне відділення. І так, поступово, одне за одним, проголосували всі відділення. Видавалися їм картки, тобто, посвідчення особи, сформовані відповідно до вимог законодавства. В цих картках зазначалося прізвище, ім’я, по батькові засудженого, рік народження, стаття, строк. Начальник колонії особисто підписав кожну картку, ці картки було завірено печаткою. Ці картки є документами для голосування. На свободі є паспорт, який підтверджує особу виборця, а тут є картка з фотографією і з печаткою.
– Як би Ви схарактеризували виборчу дисципліну ув’язнених?
Як я вже казав, будь-яких скарг від членів дільничної комісії та спостерігачів не надходило. Я думаю, що всі засуджені, хай там як, свідомі люди. Вони розуміють, що таке вибори, для чого вони проводяться, і всі з розумінням пройшли цей процес голосування.
– І ніяких зауважень, скарг чи пропозицій не надходило?
Не надходило.
– Як Ви гадаєте, чи можна щось зробити, щоб покращити виборчий процес в місцях виконання покарань? Можливо, навіть не тут, на рівні колонії, а на державному рівні?
Я думаю, що виборчий процес в місцях виконання покарань майже нічим не відрізняється від виборчого процесу, який відбувається за межами установи. Одна різниця, що він відбувається на режимній території і тут не вільні громадяни, а особи, які відбувають покарання. Всі інші процеси проходять так, як вони проходять за межами колонії.
– Я, наприклад, бачу різницю у високій явці, в обмеженнях агітації. Все ж таки, чи можливо покращити виборчий процес у колоніях? Цікавить Ваша думка як фахівця.
Щодо явки на волі, то я б, наприклад, сьогодні хотів би проголосувати за ту чи іншу партію або кандидата. Але у зв’язку з тим, що я сьогодні працюю на службі, у мене такої можливості немає. І нема гарантій моєї явки на виборчу дільницю, навіть якщо б я був не на службі. Може, не знайшов би часу чи був би зайнятий іншими справами. А у засуджених сьогодні немає таких нагальних справ, які могли б їх відволікати сьогодні від виборчого процесу. Вони всі знаходяться на місцях, їм нема куди поспішати, у них сьогодні вихідний день. Вони сьогодні не працюють. Тобто, час у них є. Для кожного з них нема проблеми в тому, щоб піднятися зі свого спального місця, прийти на виборчу дільницю і проголосувати. З цим тут простіше, через це така явка, тому що нікуди не треба їхати, виборча дільниця поряд. Зовнішніх перешкод, які б перешкоджали голосуванню, взагалі немає. А на рахунок агітації, про яку ви кажете – так, якщо б спростили процес агітації, щоб представники партій і кандидатів могли спокійно заходити до установ виконання покарань і агітувати після отримання відповідних дозволів і перепусток, можливо, це б дозволило підвищити якість виборчого процесу.
– Ви кажете, що не маєте можливості проголосувати на роботі. Але ж є процедура зміни місця голосування. Якщо б ви захотіли, ви б могли написати заяву і проголосувати тут, принаймні, за партійні списки.
Так, міг би.
– Я знаю, що раніше судами розглядалося багато виборчих спорів через те, що ув’язнені прибувають до установи невдовзі до виборів і потім виявляється, що вони не внесені в списки виборців. Суди в таких випадках зобов’язували виборчі комісії внести цих виборців у списки. Тут не бувало такого, що хтось з ув’язнених просто не знаходив себе у списках?
Ні, такого не було. Ми постійно передаємо інформацію до Державного реєстру виборців, коли засуджені прибувають та вибувають. Буквально на цьому тижні, в понеділок, ми подавали остаточний список. Щоб не було таких питань, що засуджений до нас прибув і його не внесли в списки, було прийняте рішення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: зупинити рух ув’язнених між установами. Ще в минулу середу до нас прибули останні засуджені, після того ми передали інформацію про цих засуджених до Державного реєстру виборців і їх внесли. Потім нам принесли ці списки виборців, ми ще раз звірили, перевірили, і в нас вже не виникало питань, що когось може не виявитися у списках. Всі особи, які повинні бути в списках, всі там знаходяться.
– Наскільки я розумію, зупинення руху в’язнів між установами виконання покарань на час виборів є стандартною практикою.
Так, звичайно.
Проблеми з голосуванням в’язнів може спричиняти недосконале законодавство
У Центральній виборчій комісії ми зустріли спостерігачів з Грузії та Йорданії. На питання, як в’язні голосують в їхніх країнах, вони відповідали по-різному.
Тамар Жванія, голова Центральної виборчої комісії Грузії, сказала: “У Грузії ми маємо так звані спеціальні виборчі дільниці. Тільки в’язні можуть голосувати на цих дільницях. В пенітенціарній системі голосують небагато людей, бо право голосу є лише в ув’язнених за нетяжкі злочини. Тому процес голосування в тюрмах Грузії мирний, нормальний”.
Зухейр Абу Фарес, віце-президент Незалежної виборчої комісії Йорданського Хашимітського Королівства, сказав, що їхня країна отримує зауваження спостерігачів щодо голосування у лікарнях і тюрмах. Через недосконалість законодавства вони не можуть нормально проголосувати, але виборчі комісії зобов’язані дотримуватися законодавства. На його думку, треба міняти законодавство із урахуванням досвіду України, і не тільки в цій сфері. Наприклад, в Україні на виборах застосовують виносні урни, а в Іорданії це не практикується.
Під час нашого висвітлення виборів в українських пенітенціарних установах з’ясувалися дві проблеми.
По-перше, це переповнені приміщення для голосування в Київському СІЗО, близько 20 кв.м., такі малі, що голова дільничної виборчої комісії змушений тримати бюлетені на колінах, а також скупчення черг виборців у коридорах і задуха.
По-друге, хоча в’язням доступне телебачення та інформаційні плакати ЦВК, партії і кандидати зовсім не проводять агітації у пенітенціарній системі, причому порядок агітації, встановлений ЦВК, вимагає, щоб всі представники партій і кандидатів домовилися прийти в колонію агітувати в один день, що цілком нереально.
Ми поставили питання щодо вирішення цих проблем перед Центральною виборчою комісією, але у відповідь отримали лише цитування дотичного законодавства. Незрозуміло, чи ведеться робота над вирішенням виявлених проблем.
Репортаж підготував Юрій Шеляженко