Професор Симоненко сидітиме за гратами півтора роки, тому що... нема доказів його вини?!



На фото: Юрій Симоненко

25 серпня Апеляційний  суд м. Києва  знову продовжив, цього разу до 3 жовтня, строк тримання  під вартою в  слідчому ізоляторі  підозрюваних у  двох “замахах на  вбивство” Максима Луцького, першого проректора Національного Авіаційного Університету - “кілера” Роменського, а також, за версією слідства, “посередника” доцента Сергія Оніщенка і “замовника” професора Юрія Симоненка.

Машину Луцького обстрілювали двічі. Обидва рази сам  Луцький залишився неушкодженим, та й машина майже не постраждала. Багато людей вважають, що причиною стрілянини є активна боротьба за майно та землю ВНЗ, яку веде пан Луцький.

Слідство вважає екс-проректора НАУ Юрія Симоненка  замовником "замаху". Однак 29 травня стрілок Віктор Роменський заявив на засіданні Солом’янського районного суду м. Києва, що його винайняв представник Луцького для інсценування замаху як "піар-акції" з метою очорнити опонентів Луцького - викладачів НАУ, зокрема Симоненка. Роменського не попередили про те, що після пострілу в порожню машину першого проректора НАУ його здадуть міліції, де «правоохоронці» домагатимуться від нього підпису на "потрібних" показах за допомогою тортур та побоїв.

Правозахисники  зауважують, що "слідство" може затягуватись без кінця, якщо у "правоохоронців" нема доказів вини, але людину "замовили" посадити. З цього приводу 28 липня на судовому засіданні навіть сталася суперечка між суддею та прокурором. Суддя Ірина Сілкова заявила, що законом установлений двохмісячний строк для проведення слідства, а черговий прокурор стверджував, что "слідство" можна вести хоч півтора роки.

Прокурор не став спростовувати заяву адвоката пана Симоненка про те, що слідство навмисне затягується. Також досі правоохоронні  органи не перевірили опубліковану в деяких ЗМІ інформацію про те, що Максим Луцкий сам організував замах на себе і про те, що покази проти Юрія Симоненка отримані під тортурами.

З початку квітня Юрія Симоненка тримають в слідчому ізоляторі, в той час як слідство практично не ведеться. Єдиними доказами проти нього є непрямі покази однієї людини, викладача НАУ Сергія Оніщенка, добуті за допомогою тортур в міліції й нічим іншим не підтверджені. Не дивлячись на те, що за Симоненка готові поручитися майже всі працівники НАУ, від прибиральниці до поважних професорів та академіків, Юрія Григоровича не випускають під підписку про невиїзд.

Прес-служба київського главку МВС неодноразово поширювала повідомлення, що, мовляв, “замах” “розкрито”. Хіба це правда, якщо слідчі послідовно уникають передачі справи до суду? Вже відсторонено слідчу групу, яка починала фабрикувати справу, стоїть питання про звільнення попереднього керівника фабрикації  справи - слідчого Пиля, а новий слідчий Біваль випросив у апеляційного суду ще місяць на ознайомлення зі справою.

Тим часом прокуратура - від Генеральної до районної - всупереч Закону України “Про звернення громадян” та статті 112 Кримінально-процесуального кодексу пересилає скарги на міліцейські тортури тим, на кого скаржаться. Органи прокуратури не відкривають кримінальну справу за фактом заяви про тортури і не розслідують вчинений злочин. Не опитано "підозрюваних" по цій справі, не перевірено матеріали медичної частини слідчого ізолятора на предмет ознак нелюдського поводження з ними починаючи з квітня 2009 року. Не досліджено відеозапис допиту "підозрюваного" доцента Оніщенка, на якому можуть бути видимі сліди побоїв в результаті нелюдського поводження з метою примусити "підозрюваного" оговорити себе та Симоненка Ю. Г.

“Потерпілий” Максим Луцький неодноразово відмовлявся коментувати судовий процес журналістам і навіть заперечує отримання письмових запитів, відправлених йому поштою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. "Я вам нічого не буду коментувати" – заявив він 10 липня “Правдошукачу”. Однак він зробив виняток з цього правила для ТРК “Київ”. У своєму короткому коментарі Луцький показав на камери фотографії, схожі на оперативну зйомку місця подій. Цікаво, як у нього могли опинитися матеріали кримінальної справи, що є таємницею слідства?

У 54-річного професора  під час ув'язнення постійно підвищений тиск, та й на суд для обрання запобіжного заходу його повезли, незважаючи на застереження лікарів щодо можливого інфаркту. Кваліфіковану медичну допомогу у слідчому ізоляторі  він отримати не може. Якщо вже й казати про справжній замах на вбивство, то, схоже, першою жертвою у цій низці подій є Юрій Симоненко, а не Максим Луцький.

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

Завантажити:
ХАРАКТЕРИСТИКА СИМОНЕНКА Ю. Г.
І КОЛЕКТИВНЕ ЗВЕРНЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ НАУ

КОМЕНТАР


Людмила Горай, керівник Адвокатського об'єднання "Легалітас":

- Юрій Симоненко був безпідставно і незаконно притягнений як обвинувачений у справі про замах на Максима Луцького. Схоже, слідство навмисно затягується з метою продовжити утримання людей під вартою. Ознайомившись з матеріалами, на підставі яких був затриманий Симоненко, я переконалася, що там немає жодного доказу вини Юрія Григоровича Симоненка! Не можна ж вважати доказами два протоколи допитів, надруковані на комп'ютері, які, як вже прозвучало в суді 29 травня, були підписані під тортурами і від яких люди відмовилися! Про непричетність Симоненка свідчить не лише відсутність будь-яких переконливих доказів у слідства, але й явні ознаки фальсифікації документів. Наприклад, протокол особистого обшуку затриманого оформлений за добу до затримання Симоненка, тепер до нього внесені виправлення від руки. Експертиза призначена незначним предметам, які невідомо звідки взялися, але не призначена трасологічна експертиза і не проведена по автомобілю, який був "обстріляний". 10 квітня 2009 року моєму підзахисному жодного звинувачення не пред'являли. Всі документи сфальсифіковані! Дехто зі слідчої команди обмовився, що справжні докази знищив сам Луцький: наприклад, розпорядився відремонтувати машину, в якій їхав при "замаху". Тепер щоразу називають різну кількість слідів від пострілів на лобовому склі: то три, то чотири, то п’ять... Самі не знають, скільки.