Лагідні руки Феміди, або «друзям – все, ворогам – закон!»

Вищу раду юстиції іноді називають «квазісудом», тобто судом для суддів. Цей орган може робити подання на звільнення суддів за порушення ними присяги.

Оскільки нема чіткого визначення, що таке «порушення присяги», здерти мантію можна на будь-яких підставах. При цьому можна вважати очевидним політичний характер багатьох рішень.

Наприклад, колишній суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Микола Кишинський (який рік тому частково задовольнив позов автора до Генеральної прокуратури України щодо нереагування на скаргу; 21 вересня Київський апеляційний адміністративний суд відмовив ГПУ у задоволенні апеляційної скарги і залишив це рішення у силі; контекст: про справу Симоненка можна прочитати за цим лінком) поплатився посадою за свою принциповість. «Порушенням присяги» назвали його рішення про забезпечення позову – заборону «прокурорським» проводити незаконну і безпідставну перевірку комерційної організації. Всім відомо, що багато працівників прокуратури вважають своїм священним правом коли завгодно і без обов’язкової наявності будь-яких переконливих підстав викликати громадян до прокуратури, перевіряти господарську діяльність підприємців тощо. Прокурорське лобі виявилось сильнішим за чесного суддю.

Однак «свою людину» Вища рада юстиції готова захищати навіть від «прокурорських».

Суддя Уманського міськрайонного суду Анатолій Пархета свого часу зробив велику послугу нинішньому голові ВРЮ Володимиру Колесниченку, зупинивши указ Президента про його звільнення з посади голови Печерського районного суду міста Києва.

Тож коли Генеральна прокуратура України взяла Пархету «на гарячому» (див. лист ГПУ; рішення апеляційного суду легко знайти в реєстрі), всі сили ВРЮ були кинуті на порятунок заплямованого колеги.

Трохи передісторії.

Володимир Колесниченко був звільнений у розпал політичного протистояння «помаранчевих» з «біло-синіми» в зв’язку з тим, що він особисто перешкоджав оскарженню «помаранчевими» в столичному суді рішення «біло-синьої» більшості в Верховній Раді про повернення до Центрвиборчкому тих людей, які у 2004 році назвали переможцем президентських виборів Віктора Януковича.

Як повідомляла «Українська правда», після звільнення Колесниченко увірвався до кабінету голови суду разом з головою парламентського комітету з питань правосуддя Ківаловим, побив помічницю нового керівника суду Інни Отрош і викрав печатку суду.

Саме указ про звільнення Колесниченка «зупинив» пан Пархета. При цьому він не взяв відвід, маючи для цього всі підстави: як може бути об’єктивним особистий друг звільненого, до того ж його багаторічний підлеглий?

Після появи критичної статті на сайті ОРД, яку ми тут передруковуємо (див. нижче), редакція газети «Правдошукач» звернулася за коментарями до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Вищої ради юстиції та особисто до панів Колесниченко і Пархети.

На наш запит Вища рада юстиції надала документи щодо розслідування діяльності Пархети (переглянути та завантажити їх можна за цим лінком).

Рішення ВРЮ щодо Пархети -  красномовний приклад того, як можна не по суті «відписатися» від президентського подання про звільнення суддів. Слід зазначити, що з 47 суддів, яких Віктор Ющенко досить вмотивовано звинуватив у корумпованості, лише 8 було звільнено.

Генеральна прокуратура України засвідчила, що Пархету дійсно взяли з поличним на хабарі, але… суд визнав неправомірним відкриття кримінальної справи (за формальними ознаками: мовляв, заяви громадян не можуть бути достатнім приводом для порушення справи), і тому нові докази просто залишилися лежати в архіві! Сам суддя не відповів на прохання надати коментар, як «відмовчалося» і СБУ.

Керівник служби – головний радник Голови Вищої ради юстиції Гончаренко Олександр Володимирович за дорученням Голови Вищої ради юстиції Колесниченка Володимира Миколайовича повідомив газеті «Правдошукач»: «12 серпня цього року у Вищій раді юстиції зареєстрована заява Пархети Анатолія Васильовича про звільнення його з посади заступника голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Дана заява буде розглянута на засіданні Вищої ради юстиції. Будь-які матеріали про призначення Пархети на адміністративну посаду в суді у Вищій раді юстиції відсутні».

Однак на засіданні ВРЮ 6 вересня заява Пархети не була розглянута.

Отже, найбільшою відповідальністю для одіозного судді – якщо він є другом голови ВРЮ – може бути лише зупинка у кар’єрному рості.

І то, ще невідомо, наскільки довгою буде ця зупинка.

Бо «президентській вертикалі», схоже, не потрібні принципові судді на зразок пана Кишинського – потрібні лише сумлінні виконавці без твердих моральних принципів на зразок пана Пархети.

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

Любимый «Бык» Колесниченко возглавит суд в Умани?

Римский император Калигула, сумасшедший и кровожадный, казнил множество сенаторов. Образовавшийся недостаток кадров надо было как-то восполнять. Калигула легко решил этот вопрос: назначил в сенаторы своего любимого коня Инцитата. Судя по всему, председатель Высшего совета юстиции Владимир Колесниченко облюбовал ту же нехитрую технологию. Ходят слухи о грядущих перестановках в Уманском горрайонном суде Черкасской области: нынешний председатель Валерий Денисюк может быть уволен, а его место получит давний собутыльник «великого инквизитора» нашей многострадальной юстиции Анатолий «Бык» Пархета. Кстати – погоревший на взятке размером $ 1000 и еле «отмазавшийся» от обвинения с неопровержимыми уликами, ведь «Быка» взяли с поличным.

Кликуху «Бык» Пархета получил совсем недавно после феерического ДТП.

8 июня 2010 года в селе Фурманка стадо коров перекрыло проезд по центральной улице Шевченко. Водитель одного «жигулёнка» остановился и ждал, пока нерадивый пастух устранит препятствие. Но стадо направилось прямо навстречу машине. Двое коров с удовольствием бодались, и «жигулёнок» стал случайной жертвой «разборки» жвачных.

В результате столкновения с коровой у машины помялось боковое крыло. Водитель, естественно, выдвинул претензии пастуху. Старый дед ответил с матом, что у него «крутой» племянник и он не собирается отдавать потерпевшему ни копейки.

Оказалось, дед не врал: его племянник арендует пруд, где любят удить рыбу по выходным милицейские и прокурорские.

Дело сразу попало к судье Пархете, который явно «отмазывал» деда и хамил потерпевшему. В результате 21 июня появилось на свет решение, в котором Пархета «наказал» пастуха… лишением прав на управление транспортными средствами! Фокус в том, что у деда и так нет ни водительских прав, ни транспортных средств.

В тот же день, не стесняясь демонстрировать свою необъективность, судья по-настоящему привлек к ответственности водителя за столкновение: оштрафовал на 400 гривен.

Рассказы о изощрённом судебном издевательстве с целью «отмазки» пастуха коров, подобно анекдоту, быстро облетели город. Над решением смеялись, говорили: «судья быкует». Так приклеилось прозвище «Бык».

Впрочем, Анатолий «Бык» Пархета знаменит в Умани не только «коровьим» решением. Все знают, что за деньги он решит любой вопрос с твёрдостью и прямолинейностью местечкового «авторитета».

10 апреля 2009 года судью взяли с поличным сотрудники Генеральной прокуратуры на получении им «мзды» $ 1000 от ответчика по гражданскому делу за принятие решения в его пользу. Речь шла о корпоративных правах, оценивающихся в 40 млн грн. СБУ и ранее следила за судьей. Задокументировали несколько эпизодов получения взяток. Эти материалы передали в Генпрокуратуру и возбудили уголовное дело, сообщала «Газета по-украински».

Даже Виктор Ющенко, назначивший Пархету заместителем председателя суда в 2006 году, уже в 2007-м потребовал от Высшего совета юстиции его уволить, называя в числе 47 нарушителей присяги и коррупционеров. Впрочем, Высший совет юстиции походя «отмазал» «Быка».

Почему же Пархете все сходит с рук? Ответ прост. «Бык» шестерит в набирающей силу банде «судейских», пахан которой – глава парламентского комитета по правосудию Сергей Кивалов – ещё несколько лет назад регулярно ездил из Одессы в Киев через Умань. Здесь, в Умани, Кивалов закорешился с тогдашним председателем горрайонного суда Колесниченко. Шустрый судейский столоначальник водил нардепа в местный кабак «Млын» и всячески показывал свою преданность. Компанию им составляли люди Колесниченко, в том числе Пархета. Кивалов «потянул» Колесниченко в Киев, председателем Печерского суда и затем в Высший совет юстиции.

Так и вышло: вначале Кивалов с Колесниченко делили выпивку и девочек, а нынче поделили между собой все суды. Теперь Колесниченко «тянет» Пархету вверх, на свое бывшее кресло. «Бык» уже – и.о. председателя Уманского горрайонного суда! Можно только догадываться о цене таких кадровых решений.

Интересно, знал ли эти мутные расклады Президент Виктор Янукович, вводя Колесниченко в состав придворного Антикоррупционного комитета?

http://ord-ua.com

5.08.2010

Георгий РИЗНИК