Алкоголізм та корупція - "маленькі слабкості" наших дипломатів?

Відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією", ст. 5, державний службовець не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Однак чиновники Міністерства Закордонних Справ неодноразово переступали через це спеціальне обмеження, перешкоджаючи журналістам отримати відкриту за доступом інформацію. Зокрема, прес-служба МЗС систематично вводить в оману редактора газети "Правдошукач" з метою не допустити на розкриття тендерних пропозицій. Це само по собі є порушенням, яке тягне за собою адміністративне стягнення, а крім того - дає підстави підозрювати горе-дипломатів у корупційних діяннях.

Розкішні джипи чиновників та секретність тендерних процедур у Міністерстві Закордонних Справ можуть бути частиною однієї корупційної схеми...

За ширмою НАТО течуть грошенята

Перший раз я спробував прийти у МЗС 13 серпня на розкриття тендерних пропозицій щодо закупівлі мікроавтобуса та послуг з проведення семінарів та інформаційного туру Україною на теми, пов'язані з НАТО та євроатлантичною інтеграцією. У день розкриття попередньо повідомив про свої наміри до тендерного комітету та прес-служби. В результаті на розкриття мене не пропустили, а телефоном співробітниця прес-служби, що відмовилась представитись, заявила, що заявку треба подавати попередньо в письмовому вигляді й підкреслила, що ніхто не зобов'язаний пускати журналіста в міністерство - нібито є "наказ Міністра" з такими незаконними інструкціями. Більше того, на моїх очах на тендер не допустили і одного з учасників!

Наступного разу заяву щодо наміру газети "Правдошукач" висвітлювати розкриття тендерних пропозицій 5.11.2008 було подано письмово. Прес-служба МЗС кілька днів обіцяла по телефону розглянути запит про акредитацію, надісланий ще 29 жовтня. У день тендеру о 14:15 в редакцію зателефонувала співробітниця прес-служби МЗС і повідомила зі слів речника МЗС Василя Кирилича, що запит на акредитацію від газети не може бути задоволений, оскільки... тендер, призначений на 16 годину, "вже відбувся"!

- В зв'язку з тим, що троє членів тендерного комітету були у закордонному відрядженні, розкриття тендерних пропозицій відбулося сьогодні раніше, о 12 годині...

Як можна розцінювати після цього численні відповіді "зателефонуйте трохи пізніше!" на прохання повідомити про результати розгляду інформаційного запиту?! Навіть не почухавшись повідомити про перенесення часу проведення тендеру, до того ж незаконне, прес-служба і тендерний комітет МЗС кілька днів вводили в оману газету "Правдошукач" з очевидною метою позбутися уваги журналістів до наміченого тендеру. Про грубе порушення "Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" і документально зафіксовану цинічну брехню чиновників МЗС повідомлено контролюючим і правоохоронним органам.

"Дипломатичне прийняття" з брехнею на закуску

Минуло трохи часу, і Міністерство закордонних справ України повідомило в офіційному виданні "Вісник державних закупівель" про свій намір закупити 5860 пляшок горілки та 1600 пляшок коньяку. Розкриття тендерних пропозицій намітили на 27.11.2008, "Правдошукач" 17 листопада відправив запит на акредитацію і знову не отримав відповіді.

Зателефонувавши за вказаним в оголошенні телефоном, вдалося дізнатись, що дипломати "п'ють кожного дня і дуже багато... Справа в тому, що ми маємо посольства і представництва в досить багатьох регіонах світу. І там і проходять дипломатичні прийняття". Людина, яка в понеділок дала цей коментар, відмовилась представитись й рекомендувала звернутись до прес-служби, де ніхто не брав слухавку: можливо, якраз в цей час відбувалося чергове "дипломатичне прийняття" чи похмілля після "прийняття" на вихідних...

За день до розкриття тендерних пропозицій чиновник прес-служби, відповідальний за інформаційний запит газети "Правдошукач" (третій секретар прес-служби Володимир Грабовенко) перманентно зник з робочого місця, якщо вірити його колегам - половину робочих днів 26 та 27 листопада не міг виконувати свої прямі посадові обов'язки і з'явився на робочому місці та вийшов на зв'язок тільки після настирливих дзвінків з бюро перепусток вже після початку розкриття тендерних пропозицій, щоб пояснити, що у функції прес-служби не входить забезпечення доступу журналістів на тендери відповідно до законодавства. Він рекомендував редактору газети "Правдошукач" звернутись за перепусткою на тендер до тендерного комітету, а тендерний комітет послав мене назад до прес-служби.

Таким чином чиновники МЗС продемонстрували коло кругової поруки і безвідповідальності, незаконно не допускаючи журналіста на розкриття тендерних пропозицій. Сумно було бачити ці відчайдушні спроби легітимізації відомчої закритості, схожі на те, ніби зовнішньополітичне відомство стало оплотом корупціонерів та алкоголіків.

Євроатлантисти з наївними обличчями

На круглому столі "Україна-НАТО: що далі?" у відповідь на питання, чи сумісна з євроатлантичними прагненнями України практика кулуарних держзакупівель, заступник директора департаменту НАТО МЗС Вадим Пристайко відповів: "Чому в вашому конкретному випадку Ви не були запрошені, я не знаю". Він порадив звертатись надалі "зі всіма питаннями" безпосередньо до департаменту НАТО: "Ми не беремо участі в корупційних схемах. Наша "корупція", єдина яка є - це допомогти Україні вступити в НАТО". Втім, це не додає оптимізму: із зазначеного департаменту "Правдошукач" вже "футболили" до прес-служби.

"Правдошукач" також звернувся до Роберта Сіммонса, заступника помічника Генерального секретаря НАТО з питань безпеки, співробітництва та партнерства з питанням, скільки коштуватиме Україні членство в НАТО, на що конкретно витрачатимуться ці кошти, чи здійснюватиме НАТО контроль над держзакупівлями і чи практикуються кулуарні держзакупівлі в країнах НАТО, як це незаконно практикується в Україні. На жаль, пан Сіммонс не назвав конкретних цифр (втім, їх озвучували вітчизняні експерти: близько $ 30 млн. на рік, зокрема близько мільйона доларів тільки на інформаційно-роз'яснювальні кампанії), але дещо цікаве розповів за короткий час, відведений на відповідь.

- Що стосується витрат, то є три елементи видатків. Це в першу чергу витрати України на здійснення своїх реформ, які необхідно здійснити, щоб стати кандидатом на членство в Альянсі. Очевидно, будь-яка країна, що вступає до альянсу, починає розуміти, що оборонна реформа, скорочення персоналу і так далі не проходить безкоштовно. Внаслідок змін керівництва це питання грошей не вирішується, тобто треба виділити достатньо грошей, щоб здійснювати реформу, яку ви взяли на себе зобов'язання здійснити. Другий елемент видатків - громадська дипломатія, є план громадської дипломатії, і це теж потребує грошей. Коли ви станете кандидатом на членство, виникнуть різні видатки, пов'язані з встановленням місій організації, не такі вже високі видатки, але вони є. І на останніх етапах, коли ви вже станете членом НАТО, ми мусимо сказати вам, якою буде ваша частка у видатках. Кожного разу, коли ми здійснюємо раунд розширення, ми кожній країні визначаємо їхню частку в загальному бюджеті. Україна є великою країною, тож її частка може бути досить значною. З іншого боку, вигоди, переваги, пов'язані з цим, також будуть більшими для України. Це дорога з двостороннім рухом. Щодо державних закупівель, традиційно на Заході це питання є дуже делікатним і може бути секретним, тому що це пов'язано з безпекою. Часто самі тендерні процедури включають інформацію, яка має бути секретною, то ми ці процеси фактично проводимо в закритому режимі. Але завжди є певна інформація, яка доступна для громадськості, зокрема, предмет закупівлі, оголошення про конкурс. Сама процедура конкурсу буває достатньо закрита, коли матеріали, які нам потрібні, є секретними або країни, які беруть участь в конкурсі й надають секретні деталі, вимагають секретності. І, звичайно, коли у нас нема потрібних ресурсів в НАТО, ми звертаємось до інших країн і щось купуємо. Наприклад, ми користуємось вашими ресурсами для військово-транспортних повітряних перевезень, і ми підписуємо контракт з країнами - не членами НАТО, такими як Україна, які роблять свій внесок у місію НАТО. Але щодо відкритих процесів конкурсу чи тендеру - це те, що у нас робиться цілком публічно! - підкреслив Роберт Сіммонс.

Варто зазначити, що українське законодавство не передбачає застосування стандартних тендерних процедур до секретних товарів. Але ж ніякий чиновник не переконає газету "Правдошукач" в тому, що закупівля особливо великих доз алкоголю або реклами НАТО є чимось секретним. Закон вимагає: пустіть журналіста! І шило в мішку ви не сховаєте, панове.

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

Див. також офіційний коментар прес-служби МЗС.