Три суди, три експертизи, три... абсурди

 
Cтатті 22 і 23 Кримінально-процесуального Кодексу України кажуть, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого. Суд, прокурор, слідчий не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого. При провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи, слідчий прокурор та суд зобов’язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину. Згідно з вимогами ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину і т. і. Сказане свідчить, що найважливішим інструментом судді для справедливої ухвали іменем України має бути судова експертиза. Про її важливість свідчить той факт, що в Україні запроваджено професійне свято - День судового експерта.
 
Саме важливість судової експертизи як складової судових процесів і судової системи в цілому змусила мене звернутися до аналізу експертних висновків у трьох судових справах, до яких я маю безпосереднє персональне відношення, і в яких абсурдність експертних висновків для мене є очевидною.
 
Справа перша є «газовою справою» Юлії Тимошенко. Прокурори «шиють» колишньому прем’єр-міністрові великі збитки, нібито завдані нею державі через укладання невигідного контракту підписаного українським «Нафтогазом» з російським «Газпромом» за нібито незаконною письмовою директивою прем’єра. Експертиза, призначена прокуратурою, підраховує суму збитків дивним чином. У 2008 р. ціна на газ була 179 доларів за 1 тис. куб метрів. Після укладення контракту ціна в 2009 р. виросла до 233 доларів. Вийшла різниця у 53 долари за 1 тис. куб. м. Експертиза множить цю різницю на кількість газу і отримує суму збитку в 194 млн. доларів. Але ж переговори з Росією про ціну на газ відбуваються мало не кожного року! Колись ціна становила 50 доларів за 1 тис. куб. м. З цієї ціни першим «зіскочив» прем’єр Ю. Єхануров. Він зробив це не для того, щоб завдати збитків Україні, а  під тиском російської сторони і нових обставин на газовому ринку. Ціну ж бо диктує не покупець, а продавець. Другим «завдавачем» збитків Україні у газовій сфері виявився екс-прем’єр В. Янукович, за якого і склалася ще більша ціна. «Чому Єханурова і Януковича не притягували і не притягують до суду?» - резонно запитував вже тепер колишній захисник С. Власенко. На суді стало відомо, якої ціни домагався «Газпром» на переговорах з «Нафтогазом». Беручи до уваги, що у січні 2009 р. з боку Росії чинився не лише тиск, а й шантаж шляхом зменшення об’єму подачі газу посеред зими, стає очевидним, що Тимошенко навіть щось виторгувала у Путіна та врятувала Україну і Європу від замерзання і неминучих економічних збитків. Абсурдність висновків «прокурорської» експертизи є очевидною. Якщо слідувати логіці таких експертів, то можна повернутися до багатьох рішень і угод, підписаних колишніми прем’єрами і президентами та виданих ними директив. Почати можна з Л. Кравчука і В. Фокіна, за яких Росія перебрала собі весь Чорноморський Флот, а нам залишила кілька дірявих суден. Їм можна пригадати, як вони поділили золотовалютний резерв та закордонну нерухомість колишнього СРСР. Час покаже, чи визнає суд об’єктивною експертизу від прокурорів і чи призначить він нову незалежну судову експертизу з запрошенням міжнародних експертів.
 
До дослідження газової справи судді Кіреєву варто залучити лексикографічну експертизу, якщо вже до цього не додумалися прокурори. Адже головне звинувачення проти Тимошенко «розкручується» навколо слова іншомовного походження «директива». Один із словників іншомовних слів дає таке визначення слову «директива»: «обов’язкова для виконання вказівка вищого керівного органу чи посадової особи іншим, підпорядкованим їм; настанова керівника своїм підлеглим». Словники наводять ще одне важливе для суду тлумачення слова «директива»: письмовий документ, що містить керівні вказівки, доручення щодо підготовки і проведення певних операцій».
 
Вище було про газ. Тепер буде про вбивство. Недавно міський суд м. Сімферополя засудив мого помічника-консультанта на громадських засадах Миколу Ларіонова до 10 років за вбивство наркоділера з прізвищем Шанцев, нібито скоєне ним ще 14 років тому. Я жодним словом і жодним жестом не втручався у хід розгляду цієї справи на жодному з його етапів, аби мене не звинуватили у «тискові». Зараз М. Ларіонов відбуває покарання у колонії.
 
Мій помічник не визнав себе винним і категорично заперечує свою причетність до вбивства наркоділера. Хоча я давно знаю М. Ларіонова з якнайкращого боку, я не міг бути до кінця впевненим у його невинності. Проте мої знайомі у Криму і мій помічник–консультант з юридичних і судових питань, які відвідали всі судові засідання у Сімферополі, стверджували: «Суди першої і другої інстанції не тільки не довели вини Ларіонова. Вони й не намагалися цього робити. Судді вперто і послідовно відмітали всі клопотання і процесуальні вимоги підсудного і його захисників. Судді відмовлялися досліджувати серйозні протиріччя у свідченнях двох єдиних свідків убивства, один з яких жодного разу на засіданнях суду не з’явився. Чому не взято до уваги протиріччя у свідченнях при впізнанні «вбивці»? Судді повелися на підтримку звинувачення у вбивстві нібито через бажання Ларіонова очолити якусь структуру в ієрархії наркобізнесу, хоча в матеріалах судової справи немає жодного слова про причетність Ларіонова до торгівлі наркотиками. Якщо Ларіонов справді мав якесь відношення до торгівлі наркотиками, то чому ж його не судили за це, а судять лише за вбивство наркоділера? Чому жодним чином не досліджувалися і не доведені мотиви вбивства?
 
У матеріалах справи є всі докази та свідчення того, що Ларіонову на час убивства Шанцева була призначена інвалідність через нездатність вільно пересуватися. Це підтвердив на суді тодішній лікуючий лікар Ларіонова. Усі наявні матеріали, що є у справі, свідчать про те, що Ларіонов не міг втекти з місця вбивства від автомобіля, що гнався за вбивцею. Проте призначена судом медична експертиза, в яку чомусь очолив патологоанатом, робить висновок, який відверто суперечить фактам, письмовим матеріалам і медичним документам на основі яких ця експертиза робиться. Самого Ларіонова експерти не оглядали і навіть ніколи його в очі не бачили. Медичний експерт у судовому засіданні «зам’явся» і не зміг пояснити причини усіх цих протиріч. Пояснити це змогла незалежна експертиза, яка робила свої висновки вже після суду. Вивчивши справу, незалежні судово-медичні експерти «схопилися за голову». У прямому ефірі кримського телебачення керівник незалежної експертної організації назвав висновки судової експертизи абсурдними і замовними та висловив цілу низку обґрунтувань, які свідчать, що Ларіонов жодного стосунку до вбивства наркоділера Шанцева мати не міг. «Человек сидит напрасно, - заявив він на прес-конференції, що відбулася недавно в «Укрінформі». Причини свого активного захисту Ларіонова незалежні експерти пояснили журналістам просто: «Нам просто очень жаль невинного человека».
 
Отже, у справі мого помічника-консультанта маємо дві різні експертизи і два різні експертні висновки. Але ж один з них мусить бути неправдивим! Що маю думати у цій ситуації я і як я маю діяти як народний депутат і керівник М. Ларіонова? Не можу не заявити вже як свідок, що дружина М. Ларіонова двічі приїжджала до мене у Київ, щоб позичити в мене 15 тисяч євро, аби дати хабар комусь у Сімферополі заради визволення чоловіка. Я сказав їй: «Упродовж свого некороткого життя я не взяв і не дав жодного хабара». І грошей їй не дав. «А, мабуть, даремно», - дорікнув мені один з моїх колег після мого виступу у «Різному» у Верховній Раді, - бо невинний чоловік сидить і сидіти буде».Сам М. Ларіонов підтвердив мені у листі з колонії, що від нього слідчі вимагали за закриття справи 30 тисяч доларів. Після оголошення ухвали суддею апеляційного суду Ларіонов у присутності десятків людей кинув у вічі судді: «Вы дали мне десять лет, потому что я не дал вам 15 тысяч евро, которые от меня требовали?!». Суддя відповів, що він розбереться, хто це вимагав 15 тисяч євро. Звичайно ж, він ні в чому «розбиратися» не став.
 
Нарешті третя судова справа. Це справа про холодну воду. Вона стосується безпосередньо моєї сімї. Я ніколи не оприлюднював би деталей цієї «дрібної» справи, якби вона не бачилася мною у великому суспільному контексті. У ніч з 15 на 16 вересня минулого року у квартирі на вулиці Червоноармійській 124, де живе мій син і яку ми з дружиною збудували ще у молоді сирітські роки як кооперативну, несподівано, мабуть, через підвищення тиску на кухні порвався гнучкий водопровідний шланг. Оскільки була глуха ніч, вода (це була холодна вода) встигла затопити квартиру внизу, де живе сімдесятидворічна ровесниця моєї дружини. Дружина разом з сином та моєю довіреною особою оглянули квартиру сусідки і оцінили завдані збитки у 20 тисяч гривень та запронували сусідці 40 тисяч. Сусідка без вагань погодилася. Другого дня молодий адвокат сусідки телефонує і каже: «Дев’ять тисяч доларів і ні цента менше». А вже через день нас запросили «на експертизу».
 
Адвокат позивачки привіз на своєму автомобілі двох молодих людей. Вони протягом п’ятнадцяти хвилин перебирали якісь жіночі речі і фотографували їх мобільним телефоном. Моя дружина стояла осторонь і розмовляла з сусідкою. Правда, дружина своїм досвідченим оком не могла не помітити, що серед жіночих речей, які фотографував експерт, є такі, що мають плями й дірки явно не з причини впливу холодної води. А ще дружина звернула увагу на те, що адвокат називає експертів «на ти» та чомусь крутить їхні гудзики під час розмови. Адвокат і експерти приїхали і від’їхали в одному автомобілі. Це не могло не викликати тривоги у моєї дружини. Тому вона через нашу довірену особу замовила ще одну групу експертів (з’ясовується, що існують об’єднання приватних незалежних експертів!). Коли «наші» експерти прийшли на Червоноармійську 124 у призначений час, сусідка-позивачка їм дверей не відчинила, заявивши: «Никогда не открою!». Оскільки наша квартира на прохання обачної тещі була «оформлена» не на мене, а на дружину, позов був спрямований лише на неї. Я заспокоював її як міг, кажучи, що експертиза нас розсудить. Проте в суді з’ясувалося, що моя дружина, як завжди, мала рацію.
 
Експерт, не вивозячи нібито зіпсовані холодною водою декілька простих вже ношених жіночих одежин (шуби серед них немає) оцінив їх у 68 тисяч гривень. Найдоржчими виявилися якісь рейтузи, - десь біля восьми тисяч. Чому такі дорогі рейтузи, питаємо? Бо куплені у Франції, - каже адвокат. Сама власниця рейтузів і кофточок на жодне судове засідання не прийшла. Чому не приходить? Не хоче – каже адвокат, - псувати собі нерви. Де чеки? Рейтузи, каже, подаровані. Принесіть сюди і покажіть ці рейтузи суду. Неможливо, бо вони вивезені. Куди? Не знаю, - каже адвокат. Чому вони так терміново вивезені, адвокат навіть не здогадується. Не здогадалася і суддя Голосіївського районного суду, до речі, жінка. А мала б здогадатися, бо якби таке сталося з її рейтузами, вона б замкнула їх на ключ та тримала б до закінчення всіх судових засідань, аби при потребі ілюструвати, що ж з її рейтузами сталося. Увесь абсурд цієї експертизи суддя бачила. Не треба бути суддею чи слідчим, а доволі бути звичайним homo sapiens, шоб побачити перед собою типового адвоката-здирника, який вирішив поживитися за рахунок різниці між запропонованими сорока тисячами гривень і дев’ятьма тисячами доларів, які можна «здерти» з дружини народного депутата.
 
Коли наша сторона заявила клопотання про призначення судової експертизи, судя відмовила, мотивуючи це тим, що пошкоджені речі вже вивезені, а ремонт терміново зроблено. Суддя навіть не поцікавилася, чому і куди вони вивезені. Суддя тут не виконала вимогу КПК про всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи. Вона з якихось причин «підіграла» адвокатові позивачки, який до речі, на суді не виступав, не ставив питаннь, а лише загадково посміхався. Якби пані суддя з Голосіївського суду призначила судову експертизу, остання встановила б багато цікавого і цінного для її суддівського досвіду.
 
Перше. Експертиза встановила б, що у нашому прикрому випадку з залиттям винні не тільки ми, а й керівництво ОСББ «Художник»,заступником голови правління якого є пані сусідка і позивачка. Адже за законом про «Об’єднання співвласників багатоквартрних будинків» та згідно з наказом Міністра пані позивачка як один з керівників об’єднання співвласників будинку мала б укласти письмовий договір з моєю дружиною та організувати не рідше одного разу на три місяці огляд внутрішнього обладнання у квартирах з метою профілактики і запобігання подібних випадків. Саме цього вимагає текст закону. Вона це зробила? Ні. Слюсар тут не обходить квартир взагалі, а приходить лише на виклик, коли у когось щось потече чи прорве. Для чого тоді ми пишемо у парламенті закони а міністри пишуть накази?
 
Друге. Експертиза встановила б, що речі позивачки були підтоплені саме тому, що між її кухнею і спальнею сталася осадка, бо позивачка перепланувала свою квартиру і зняла несучі стіни, внаслідок чого стався нахил у бік її спальні. Тому пані суддя мала би ініціювати порушення кримінальної справи щодо позивачкки. Адже зараз самовільне перепланування квартир, яке призвело до важких наслідків, розглядається як кримінал. Якщо суд постановив стягнути з моєї дружини 120 тисяч гривень, то, мабуть, ми таки маємо справу з важкими наслідками злочинного переплануання квартири!
 
Третє. Експертиза встановила б обсяг і характер пошкодження підлоги, а не ціну ремонту всіх ста відсотків її площі, як це зроблено і як це враховано суддями в їхніх ухвалах. А пошкоджено було всього три квадратних метри паркету.
 
Четверте. Експертиза вивезла б пошкоджені холодною водою рейтузи та кофточки до експертної установи, де кваліфіковано встановила б їх походження. Тоді стало б ясно, чи придбані вони у Франції, чи на секондгенді, як про це є в нас дуже серйозні підстави підозрювати. Експертиза встановила б ступінь їх знощеності, а не їхню ціну як нових на основі консультацій з продавцями на базарах і в магазинах, як про це вони самі заявили в суді. І нарешті, в суді експерти виступали б як експерти, а не як свідки.
 
Насамкінець варто висловити версії і припущенння, чому ж наші судді так легко, без якихось врахувань і сумнівів сприймають висновки експертиз. У випадку з газовою справою багато людей в Україні і поза нею висловлює припущення, що справа не в газі і не в підписаній екс-прем’єром директиві, а в політичній доцільності і політичному замовленні прокуратурі і судам з боку влади, у зв’язку з чим Ю Тимошенко подаватиме скаргу до Європейського суду.
 
У випадку з моїм помічником версія є далекою від політики. Після того як колишній очільник кримської міліції Г. Москаль дав сувору вказівку розкрити всі нерозкриті вбивства, або закрити кримінальні справи по них, кримські міліціонери, довідавшись, що М. Ларіонов став доволі успішним бізнесменом, вирішили трохи «поживитися». З цьго нічого не вийшло, бо ніхто їм хабара не дав, а тому справу вони не закрили.. Як сказав мені М. Ларіонов, у його колонії «сидить» не менше третини таких, що сидять за злочини, яких вони не скоювали. Як заявив на пресс-конференції в «Укрінформі» Голова Українського Юридичного Товариства Олег Березюк, товариство М. Ларіонова в біді не залишить і подасть справу до Європейського Суду.
 
У випадку з холодною водою є аж три версії. Знайомі адвокати нашої довіреної особи допускають, що в Голосіївський суд було «занесено». Кажуть, така практика є широкою і звичною. Я особисто вважаю, що суддя так вчинила, бо знала, що йдеться про сім’ю народного депутата України. Я на неї жодного разу у жодний спосіб ніяк не «тиснув», бо вірив їй. Як не вірити судді? Але коли суддя лише однісінького разу побачила, що в куточку суддівської кімнати тихесенько, сидить моя молодесенька помічниця, яка щойно закінчила юридичний факультет, і якій було просто цікаво послухати, суддя змінилася на обличчі, рвучко зняла слухавку і подзвонила до мене в робочий кабінет і нервово закричала моєму помічникові Георгію Лук’янчуку (це той що ходив з жовто-синім прапорм по барикадах під час путчу у Москві в серпні 1991 р.): «Скажіть своєму депутатові, хай не козириться!!». Я упродовж двадцяти чотирьох років викладав іноземні мови, а ставши депутатом, став на захист рідної мови і уклав аж три словники української мови для депутатів. Проте слова «козиритися» ніколи раніше не чув. Тепер візьму його на замітку, за що пані судді з Голосіївського району щиро дякую.
 
Третя версія йде від моєї дружини. Вона твердить, що справа не в тому, що я депутат, а що я депутат від Блоку Ю. Тимошенко. А я тим часом, отримав відпускні і матеріальну допомогу, поклав їх на окремий рахунок і обов’язково віддам своїй сусідці. Але вже після рішення Європейського суду. І після того, як мені позивачка ще раз покаже ті речі, які після холодної води зіпсувалися і за які моя дружина має платити, як за новісінькі. Адже судді присудили платити за них так, ніби вони щойно кулені, хоча бачили, що вони були навмисне приховані, аби не з’ясувалася брехня про французьке походження рейтузів і кофточок та про їх позахмарну ціну. Я не повірив суддям і не терплю здирників і хабарників. Не може бути так, щоб адвокати приводили добре знайомих експертів, а судді велися на антипатіях до депутатів чи консультаціях з тими, хто «вище». Судді добре бачили, що адвококат і експерти вступили у злочинну змову заради матеріальної вигоди та спонукали нашу сусідку швиденько подалі заховати її рейтузи й кофточки.
 
Мої помічники зараз почали вивчати наше судове законодавство в аспекті експертизи і ми внесемо свої пропозиції для його вдосконалення. Не може експертиза перетворюватися в абсурд і служити інструментом несправедливості і корупції, як це зараз фактично є у нашій судовій системі. Очевидно, що потрібно вносити доповнення до закону про ОСББ та законодавчо врегулювати подібні ситуації. Адже вони трапляються нині часто і повсюди. Хоча, власне, добрі закони нічого не дадуть, бо справа не в законах, а в суддях і в стані всього суспільства. Хіба ж закон змушує суддів «колядувати»? Але ж колядують! Хіба ж Кримінально-Процесуальний Кодекс не зобов’язував суддю Київського районного суду в Сімферополі та Голосіївського суду в Києві та суддів міських апеляційних судів вжитивсіх(!) передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого. Але ж вони цього не зробили!
 
Юрій ГНАТКЕВИЧ, народний депутат України, член фракції «БЮТ-Батьківщина»

- Мапа сайту
- Для друку

Телекритика

Правдошукач

Код кнопки:

Друзі:

Родинний сайт Букетів

protuvsih.com.ua

(*)
Останнє оновлення:
April 27. 2017 11:13:01
Powered by CMSimple