Підручник китайської мови

Оповідання.

2009 рік. В Росії - нова літературна хвиля. Одна за одною видаються книги, які розповідають про російсько-український військовий конфлікт. Ось вони: Глєб Бобров, «Эпоха мертворожденных»; Федір Березін, «Война 2010. Украинский фронт»; Максим Калашников, Сергей Бунтовський, «Независимая Украина. Крах проекта»; Георгій Савицький, «Поле боя – Украина. Сломанный трезубец»; Олександр Сєвєр, «Русско-украинские войны»...

*

Коли цокотить старий дзигар, плин часу оживає. Може здатись, що ви осідлали невидимого велетенського іноходця, який обережно переставляє копита-стовпи. Підкови дзвінко б'ють о бруківку історичного шляху, спливає хвилина за хвилиною у подорожі, де нема повороту назад. Замислившись над цим, можна забути про все на світі, але кожні шістдесят кроків кінь струшує головою, і дзвенять брязкальця на збруї, виводячи з філософічного трансу.

- Час відпочивати, пані Президент,– Голова Секретаріату наблизився нечутно.

Вона відклала підручник китайської мови і пробурмотіла щось собі під ніс.

- Які новини, Сашко?

- Маоїсти взяли Єкатеринбург і рушили до Пермі. Нам стало відомо з власних джерел, що вибори нового Патріарха перенесуть в Київ. Всі налякані арештом Кирила під час антикитайської проповіді в Хабаровську і вважають, що столиця давньої Русі є більш безпечним місцем, ніж Москва.

- Що з Верховною Радою?

- Ваш законопроект про офіційні мови застопорився у профільному комітеті. Щодо китайської мови ніхто не сперечається, а от навколо російської одні скандали.

- Може, розповісти їм про план Великого Об’єднання?

- Наш консультант не радить. За п’ять хвилин все знатимуть в американському посольстві.

- Чим він зараз займається?

- Нічого нового. Шукає ту дівчину...

Президент посміхнулася.

*

Смаглявка з’явилася Костянтину уві сні, коли їх група вела розкопки на Волині. Вона бгала в руках велику грудку глини, так як бард перебирає струни своєї гитари, а до того ще й співала пісню невідомою мовою. Мідні браслети на зап’ястях погойдувалися в такт.

У її вправних руках глина перетворювалася на щось подібне до циліндра. Але Костянтин знав, що то не циліндр, а трипільська ваза. У дівчини були зелені очі під прямими бровами, вузьке довге обличчя з виразним носом, чорняве волосся хвилями, родимка на шиї й під нею намисто з білих камінців.

У тому сні Костянтин довго дивився, як вона робить ту вазу і наспівує. Він думав над тим, як освідчитись в коханні, не знаючи її мови. А дівчина в цей час не звертала на нього уваги. Потім підвела очі, їх погляди зустрілись, і в її очах він дивовижним чином угледів ставок, покритий ряскою, й таємничий камінь в глибині ставка. Після того він прокинувся.

Хлопці сміялися з нього, коли він розпитував місцевих про всі навколишні водоймища, щоранку приходив до табору як водяник, весь у водоростях та з запахом болота, з маскою для підводного плавання на лобі. Через тиждень, однак, Костянтин знайшов те, що шукав. Він приніс здобич, загорнену у ворох газет, сховав у своєму наметі і нікому, крім професора, не показував.

А потім за археологом та його знахідкою прилетів гвинтокрил Служби Безпеки України.

*

Жовтий овальний камінь з вибитими на ньому письменами кинув у ставок сільський голова, щоб приховати від загарбників під час другої світової війни. Традиція вимагала від людей зберігати давню реліквію й тримати в таємниці факт її існування.

Текст, нанесений на камені, важко було розшифрувати. Архаїчна мова, давні ідеограми... Втім, скоро Костянтин зрозумів, що це – давній договір між китайським імператором Хуан-Ді та вождем союзу вільних племен Арати.

У Хуан-Ді було три десятки синів чи близько того. Один з них мав непереборну пристрасть до мандрів, бо якийсь мудрець сказав йому: хто об’їде всю землю, той стане безсмертним. Син імператора з невеличким загоном відправився у подорож, кілька років топтав гори і степи, перепливав та переходив бродом річки... Зрештою він загубив дорогу додому.

Блукаючи в тих місцях, де зараз знаходиться місто Київ, син Хуан-Ді став гостем одного з трипільських поселень, навіть полюбив доньку вождя племен Арати й одружився з нею.

Вождь взявся допомогти горе-мандрівнику. Його народ був допитливим й легким на підйом, тож в усних переказах навіть діти приблизно знали весь доступний світ – від Єгипту до Китаю. Один мудрець, що вмів шукати шлях, орієнтуючись по зіркам, погодився бути провідником молодят.

Дорогу подолали без особливих проблем. Імператор Хуан-Ді так зрадів щасливому поверненню сина, що заприсягнувся укласти вічний союз з племенами Арати. Про це був складений договір, гінці ще кілька разів подорожували від гір Куньлунь до Дніпра і назад з подарунками та посланнями.

*

Михайло Петрович увійшов до кабінету Костянтина, відзначив зосереджене обличчя учня і став терпляче розглядати книжкову шафу. Серед енциклопедій, наукових праць, довідників він побачив на верхній полиці й свою товсту монографію.

Костянтин продовжував напружено вдивлятись у монітор, швидко шарудів мишею й настукував шалені акорди на клавіатурі. Професор підійшов бличже й побачив, як на екрані відкриваються та закриваються віконця то антропологічних каталогів, то сайтів знайомств.

- Шукаєш її? – спитав Михайло Петрович.

- Авжеж.

- Мене просили з тобою поговорити. Справа навіть не в тому, що ти на робочому місці бавишся розважальними сайтами. Я ж поділився з тобою міркуваннями, що той сон, скоріш за все, був блискавкою з глибини віків, виявом генетичної пам’яті...

- Я прочитав договір,- з нажимом відповів Костянтин,- Я допоміг провести переговори з китайцями і працюю над Великим Об’єднанням. Коли мене призначали радником Президента, обіцяли, що я вільно плануватиму свій робочий час. В чому проблема?!

- Очевидно, проблема в тому, що думки про давно померлу дівчину заважають тобі зосередитись на роботі.

- Вона жива! Я відчуваю це! Якщо я не думатиму про неї, не зможу жити і працювати...

Михайло Петрович покачав головою. Кинув прощальний погляд на триметрову фотокопію договору, що прикрашала стіни, й на стіл учня, де поряд з комп’ютером стояла чашка зеленого чаю й лежала газета.

Мокре коло від чашки розплилося на газетному заголовку: “Народ, натхненний ідеями Мао, бореться за комуністичний уряд”. Заголовок був надрукований великими червоними ієрогліфами, під ним – чорна комашня російського перекладу. Це була “Народна Робітнича та Солдатська Правда”, газета Хабаровського крайового комітету Комуністичної Партії Китаю.

“Там, в Кремлі, хотіли вийти з кризи, понизивши зарплатню та соціальні гарантії людям. От і розплата” – подумав він, закриваючи за собою двері.

*

Спеціальний представник уряду КНР приїхав до Києва наступного дня після того, як нота про археологічну знахідку надійшла в китайське посольство. Приймали гостя у будинку з хімерами.

Він сів у крісло за круглим столом навпроти Президента. За його спиною стояли двоє радників, за спиною Президента – голова Секретаріату і радник Костянтин. Репортерів тут не було.

Китаєць склав на столі свої руки, маленькі, сухі, різкими гортанними слогами виголосив промову.

- Пан Вень вітається. Він каже, що повага до предків є одною з традиційних цінностей китайської культури, що б не казали з цього приводу вороги і наклепники,- переклав Костянтин,- Пан Вень каже, що Хуан-Ді є легендарним імператором, якого поважають сотні мільйонів китайців, і його волю ніхто не посміє порушити навіть зараз, в епоху великих змін, коли люди побороли землю і небо. Тому Китайська Народна Республіка визнає договір між Китаєм та Україною, підписаний більше ніж два тисячоліття тому. І це означає, що Україна стане частиною плану Великого Об’єднання.

- Будь ласка, скажіть панові Веню, що ми раді конструктивній співпраці між урядами Китаю та України. Ми щиро раді приймати китайських дипломатів в Києві. Спитайте також, що це за план, про який він каже,– попросила Президент.

- План Великого Об’єднання передбачає допомогу Комуністичної Партії Китаю революційним прагненням народу, робочого класу та селян східної частини Євразійського континенту. Нам відомо, що всі волелюбні люди Сходу мріють побороти клас беззаконних експлуататорів, який живе в хоромах в Москві, приятелює з товстосумами Уолл-Стріт і Вашингтону та продає буржуазним імперіалістам своїх людей, наче скотину. Народ Сходу не має терпіти таке знущання. Народ Сходу хоче установити у себе комуністичний державний устрій!

- Тобто, йдеться про об’єднання з Китаєм... народу східної частини Російської Федерації... хм, без згоди Кремля... А монголи, очевидно, не заперечують?

- Пан Вень каже, що ви все правильно зрозуміли. За його словами, йдеться про припинення агресивних планів окремих безвідповідальних кремлівських чиновників. Буде нанесено упереджувальний удар. Таким ударом, каже пан Вень, стане заохочення революційного руху на цікавих для КНР територіях. Уряд Монголії підтримує цей план, бо дуже стурбований польотами над їх територією російських розвідувальних безпілотних апаратів та масовою контрабандою зброї і наркотиків з Росії. Також Монголія занепокоєна тим, що один відомий опозиційний політик, маючи підтримку в кримінальних колах, почав виступати за вхід Монголії до СНД. Така проблема, за даними пана Веня, є не тільки у Монголії.

Президент замислилась. На днях у доповіді Служби Безпеки України промайнула інформація щодо вербовки бойовиків у Аланії російськими спецслужбами. Найманцями збиралися укріпити радикальні сепаратистські рухи в Криму. Грузинський президент під час офіційного візиту півроку тому теж натякнув, що йому відомо про плани нападу на Україну.

- Спитайте пана Веня, в чому проблема китайсько-російських відносин. Здається, раніше вони знаходили спільну мову.

- Пан Вень каже, що, на жаль, між Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією укладено таємний договір про розподіл сфер впливу в світі. Уряд Китайської Народної Республіки витратив багато грошей і загубив кількох висококласних агентів, поки вони нарешті отримали копію цієї карти.

Китаєць встав з крісла і простяг руку. Один з помічників дав йому складену в кілька разів карту. Пан Вень розгорнув її на столі.

- Він каже, що синім позначено сфери впливу Росії, а червоним – сфери впливу США. Мовляв, Китай повністю синій і так само синя Україна,- перекладав Костянтин пояснення китайця. Той тицьнув пальцем на синій кружок з підписом “Kiev”,- Пан Вень каже, що зі свого боку Китай пропонує поділити Росію на китайську та українську зони впливу. Таким чином відродиться давня держава Київська Русь. Це має бути прекрасною відповіддю на вашингтонсько-кремлівські імперіалістичні плани.

- Нагадайте панові Веню про атомну зброю,- з сумнівом сказала Президент.

- Пан Вень каже, що централізована система керування атомною зброєю в Росії обладнана китайською технікою, таким чином керівники уряду економили державні кошти собі на користь. Продана корупціонерам техніка має деякі особливості. Спецслужба Китаю готова коли завгодно заблокувати всю атомну зброю в Росії. Крім того, пан Вень натякає, що вплив Китаю на російську політику більший, ніж можуть здогадуватись у Кремлі.

*

- Пані Президент, з Вами хоче поговорити Посол США.

- Сашко, чого він хоче?

- За нашими даними, припинити Велике Об’єднання.

- Скажіть йому: одразу, як тільки Україну приймуть в НАТО.

- Це ж нереально!

- Отож. Я думаю, скоро вони пожалкують, що продали нас Росії.

*

Володя піднявся несподівано рано, почувши постріл. Піднявся з ліжка, потримався руками за голову, що страшенно боліла з похмілля. Глянув на годинник: шоста. Визирнув у вікно. Все було як завжди, тільки на одному з балконів у будинку навпроти висів жовто-блакитний прапор.

Він одягнувся і вийшов на вулицю. На дверях “хрущівки” було приліплене свіже оголошення: “Уважаемые москвичи! На чрезвычайном заседании Государственной Думы России возрождено государство Киевская Русь со столицей в Киеве. По всем бытовым вопросам обращайтесь к руководителю временного московского княжества на улице Арбат. Выборы московского князя состоятся в ближайшее время. Государственная Дума приняла решение о самороспуске, после чего выяснилось, что в ее состав входило конституционное большинство андроидов китайского производства. Патриарх Всея Руси из своей резиденции в Киеве благословит новые исторические события в 10 часов утра по всем каналам телевидения”.

На лавці біля під’їзду палив цигарку хлопець в камуфляжі.

- Что это? – спитав у нього Володя.

Солдат знизав плечима. Володя побачив у нього на грудях жовто-блакитну нашивку.

- И ты оккупант?!

- Ні, мене з примусової служби відпустили тутечки під Москвою. Це рішення ради солдатських депутатів. Сьогодні за одну ніч комуняки розпустили армію, забрали військову техніку та відбули з нею за Урал, де хазяйнують китайці. Потім приїхала українська міліція і навела порядок. Тепер я можу повернутись додому, до матері. І нареченої, що чекала більш ніж рік.

Солдат кинув цигарку на землю, затоптав, витягнув з кобури пістолет і вистрілив у повітря з криком:

- Слава Україні!

*

В Секретаріаті Президента Костянтин глянув на дзигар і зняв окуляри. Встав з-за робочого столу, де всю ніч вів переговори з китайцями, зробив кілька фізичних вправ. Ввімкнув телевізор.

- У Москві почався перший легальний Марш Незгодних за останні роки,- почувся голос диктора,- Колишній президент, голова уряду з міністрами і численні чиновники вийшли на Червону площу. Вони вимагають виключення зі списку мов, які обов’язково має знати державний службовець, китайської мови. Кажуть, що її важко вчити. Нагадуємо, що Верховна Рада Київської Русі визнала офіційний статус російської і китайської мов у нашій країні, хоча найвищий статус державної залишається за українською мовою.

Костянтин раптом закляк: він побачив на екрані зеленооку дівчину. На титрах значилося: “Іляна Докія, секретар в.о. князя Московського”. Дівчина посміхнулася і сказала:

- Мене дивують вимоги цих людей. Схоже, вони зважилися на бунт проти дао, перебуваючи на державній службі! У відповідності до демократичних стандартів та Конституції Київської Русі Марш Незгодних було дозволено. Але разом з дозволом організаторам надіслали підручник китайської мови. Ми сподіваємось, що претенденти на керівні посади в нашій державі підвищать рівень своєї культури найближчим часом.

- Мапа сайту
- Для друку

Телекритика

Правдошукач

Код кнопки:

Друзі:

Родинний сайт Букетів

protuvsih.com.ua

(*)
Останнє оновлення:
April 27. 2017 11:13:01
Powered by CMSimple