Вітчизна у небезпеці!

Багато хто* не погодиться з моєю думкою, що над Україною нависла загроза розпаду держави. На перший погляд, це твердження виглядає занадто песимістично та панічно. Але, якщо відсторонитися від емоцій і проаналізувати владні кроки, що зроблені, їх наслідки, заяви про наступні дії, спотворене владне бачення сучасної соціально-політичної ситуації, то стає зрозумілим: ця загроза не є неминучою, але достатньо реальна.

Як відомо, за стислим визначенням, держава – це обмежена територія з населенням, організованим суверенною політичною і публічною владою.**

Який же стан справ з цими ознаками нашої держави наразі?

Територія… Всупереч Конституції залишили на кримських землях іноземну військову базу. Виправдовували це економічними інтересами національних підприємств і власне нації. В підсумку отримали постійно зростаючу ціну на газ, приріст боргів із заробітної плати та безробіття. І такі дані приводить Держкомстат, про методи якого у підрахунку офіційних показників усі згадали після недавнього оголошення 9%-ї  «азаровської» інфляції.

Можна бути впевненим, що показники занепаду в дійсності набагато гірші, ніж повідомляє Держкомстат. І це – на тлі новини про збільшення купки українських мільярдерів на тринадцять осіб. Єдиний «успіх» Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента!

До речі, одною з «факультативних» ознак держави є армія, спроможна захистити національну територію від зовнішніх посягань. З цього приводу нагадаю про те, як славнозвісне в останні часи таке військове формування – Служба безпеки України, знесилена боротьбою з опозицією всередині держави, забудовою центру Києва та затиканням рота незручним телеканалам – проморгала на території України операцію іноземних спецслужб по викраденню людини.

Яка ще має бути відповідь щодо спроможності захистити наші інтереси, наприклад, в Чорноморському регіоні? Порівняйте можливості наших військових, які постійно скаржаться на недоїдання та металобрухтом обороняють наші морські простори – з можливостями армій Турречини, Румунії, Росії та інших чорноморських держав. Для повної картини згадайте відомі історії з островами Тузла і Зміїний.

А у який зараз спосіб «організували» населення? Чи виконана президентська передвиборна обіцянка про об’єднання країни? В який спосіб намагалися і намагаються об’єднати Схід і Захід? Навряд чи ці завдання виконує своїми проросійськими вивертами міністр Табачник чи будь-який інший міністр діючого уряду.

Очевидно, що й останні події з проектом закону «Про мови» не працюють на виконання обіцянки про об’єднання. Фактично відбувається роз’єднання – і не тільки за економічними, соціальними, мовними ознаками...

Так, адміністрація відкрито підтримує церкву Московського патріархату. І це знову загострює проблеми у відносинах релігійних конфесій. На звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Адміністрація Президента рік поспіль просто не реагує.

Влада відсторонилася від здійснення будь-якої організації своїх громадян тому, що їй нема для чого управляти своїм населенням. Бракує можновладцям бачення відомих і зрозумілих спільноті цілей, відсутня прийнятна загальнонаціональна ідеологія. Реформи, як титулують їх тігіпки, портнови, азарови та інші, забезпечують тільки впровадження в життя ідеології особистого збагачення вкрай обмеженого кола осіб.

Ця єдина ідеологія опанувала державними умами та стала безсумнівною й зрозумілою для нації. Ідеологія їх особистого збагачення за рахунок власного народу. У будь який спосіб та як можна швидше. Під акомпанемент безперервних цинічних заклять про «покращення народного життя» і тотального «випалювання корупції».

Нібито для цього відбувається і зміцнення поліцейського апарату. Відновлені постійні пости ДАІ на шляхах, знову обговорюється доцільність введення іменних залізничних квитків. Надходження податків зростають. З ними зросли й обсяги, види та форми звітності. «Реформи» тільки віддаляють державу від нації. Критично налаштовані засоби масової інформації знищуються. Наступають на бібліотеки, письменників , журналістів...

Завдяки зусиллям влади зникають прошарки населення та класи у суспільстві. Провладна більшість у парламенті приймає закони, спрямовані на полегшення процесу вилучення останнього майна у народу. Очевидною стає перспектива неподоланної прірви у розподілі населення на мільярдерів та злидарів.

Постійні спроби втиснути усе різноманітне суспільне, економічне і політичне життя країни в жорстоке адміністрування все частіш стикається з логічним несприйняттям такого явища українською громадськістю. Як наслідок, виникають і стихійні, і організовані протести по всій країні.

Спроби репресивних заходів стосовно окремих організаторів (за уявленням влади – єдиної причини таких протестів) позбавитися громадського спротиву не мали бажаного результату. Через деякий час влада на рефлекторному рівні спромоглася зрозуміти цей зв'язок між своїми діями та відповідною реакцією на них народу.

У зв’язку з цим, цілком природнім виглядає відтермінування з проведенням чергової «реформи» - пенсійної. Але зрозуміле для більшості пенсіонерів рішення про наповнення пенсійного фонду не за їх власний рахунок, а за рахунок мільярдерів не може бути зрозумілим керманичам державних інституцій.

Для ілюстрації - відкриваючи для руху новий міст через Дніпро, Прем’єр-міністр заявив, що головною проблемою для киян є автомобільні пробки (довідково : на 1000 громадян в Україні 100 автівок, у США пропорція приблизно 1000 – 900, в Європі 1000 – 600). Коментарі, як кажуть, зайві. Така ситуація унеможливлює уявлення про наявність суверенної і публічної влади в Україні – виразника прав та інтересів власного народу.

Висновок єдиний: сучасна українська державна влада, з сумнівною для всього світу легітимністю, з публічного механізму, покликаного виконувати життєво необхідні для суспільства функції, забезпечувати єдність і розвиток нації, гарантувати права і свободи громадян перетворилася на поліцейський апарат для забезпечення та задоволення потреб обмеженого клубу тих самих мільярдерів.

Тільки питанням часу є змикання в один рух «немільярдерів», який буде здатен примусити цю владу працювати на народ, чи змінити її...

Юрій ГРИМЧАК,

Народний депутат України.

---

Примітки редакції:

* Редакція залишає за собою право частково чи повністю не погоджуватись з позицією авторів.

** З теорії держави і права відомо також, що держава характеризується наявністю апарату легального примусу. Мабуть, про це не слід забувати.

- Мапа сайту
- Для друку

Телекритика

Правдошукач

Код кнопки:

Друзі:

Родинний сайт Букетів

protuvsih.com.ua

(*)
Останнє оновлення:
April 27. 2017 11:13:01
Powered by CMSimple