Дозвільна система була, є і буде годівничкою для міліціонерів?

Коли підприємству потрібно зробити печатку, коли власник автомобіля хоче передати іншій особі право на водіння машини і в багатьох інших буденних випадках громадяни України зустрічаються з неповороткою та ласою до грошей "дозвільною системою". Вона затягує видачу купи потрібних документів, ще й здирає чималу суму за кожен папірець.

В кінці 2008 року Рахункова палата України оприлюднила висновок за результатами аудиту виконання правоохоронними органами дозвільних функцій:

- Протягом 2007-2008 років кожний третій документ дозвільного характеру видавався в МВС України та Держмитслужбі з порушенням вимог чинного законодавства. На власний розсуд в Кабінеті Міністрів України чиновники приймали рішення щодо платності або безоплатності видачі окремих дозвільних документів.

- Внаслідок поєднання ряду контрольно-дозвільних, господарських функцій та за відсутності єдиних вимог і правил видачі дозвільних документів правоохоронними органами порушувалися основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, не усувалися передумови корупції у їх діяльності.

Як встановили фахівці Рахункової палати, із 107 платних послуг, які надавалися, зокрема, в МВС України, кожна п?ята передбачала плату за здійснення чиновниками власних владних повноважень. І це при тому, що громадяни України за рахунок сплачених податків утримують своїх правоохоронців!

Крім того, діяльність спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та дозвільної системи - Держкомпідприємництва була недостатньо ефективною і не забезпечила належну координацію діяльності правоохоронних органів у цій сфері, реалізацію таких базових принципів державної політики в сфері ліцензування та видачі дозвільних документів як захист законних інтересів громадян та рівність прав усіх суб'єктів господарювання.

Внаслідок відсутності в державі законодавчих засад функціонування системи надання адміністративних послуг плата за ліцензії або окремі дозвільні документи як Урядом, так і органами ліцензування вважалася платною послугою. Отже, система видачі документів дозвільного характеру набувала примусово-безальтернативного характеру за економічно необґрунтованими тарифами.

Незважаючи на те, що технологічно процес оформлення дозвільних документів у всіх державних органах майже однаковий, вартість їх видачі значно відрізнялася. Наприклад, в МВС України - від 9 до 1350 гривень, а в Держмитслужбі - від 5000 до 12500 гривень. До калькуляції вартості видачі цих документів включалися всі можливі затрати, у тому числі й ті, що фінансувалися з державного бюджету для забезпечення виконання державними органами покладених на них функцій і завдань.

Як зазначають аудитори, суперечливість законодавчих та нормативно-правових актів у сфері ліцензування та дозвільної системи, відсутність чітко визначених державою єдиних умов оформлення та видачі дозвільних документів, а також стандартів надання адміністративних послуг, створили умови, за яких система видачі дозвільних документів стала, фактично, відомчою і непрозорою. Правоохоронні органи самостійно вирішували, носить виданий документ дозвільний характер, чи є платною послугою, поширюються на ту чи іншу сферу діяльності норми відповідних законів України, чи ні. А це давало можливість чиновникам на власний розсуд видавати комерційним структурам дозволи на здійснення підприємницької діяльності, навіть за відсутності у них встановлених державою особливих умов, що є обов'язковими в окремих сферах господарювання.

На жаль, така ситуація залишається і досі. Про те, що висновок Рахункової палати ніяк не вплинув на дозвільну систему, свідчать документи, які зібрав шеф-кореспондент Південного корпункту газети "Правдошукач" Марк БЕН-НАІМ.

По-перше, це лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва на доручення Кабінету Міністрів України від 30.01.2009 № 3804/1/1-09 про стан реалізації Міністерством внутрішніх справ України вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру в частині питань, порушених у Листі:

"06.09.2005 Президентом України підписаний прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон), який в цілому набрав чинності 06.01.2006.

Згідно частини першої статті 4 Закону, виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється:

- необхідність одержання документа дозвільного характеру;
- дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;
- платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру;
- строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру;
- вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру;
- можливість набуття суб'єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Органи Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему" здійснює видачу документів дозвільного характеру на об'єкти дозвільної системи, що визначені у вказаному положенні, зокрема дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, однак необхідність отримання вказаних документів дозвільного характеру не передбачено жодним законодавчим актом.

На виконання вимог статті 11 Закону Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, як спеціально уповноважений орган з питань дозвільної системи, неодноразово пропонував Міністерству внутрішніх справ України привести спеціальне законодавство, що регулює діяльність міністерства (Закон України "Про міліцію") у відповідність до вимог частини першої статті 4 Закону, проте МВС ігнорувала позицію Держкомпідприємництва щодо вказаного питання.

Крім того, Міністерством внутрішніх справ України не виконані пункт 3 Плану заходів на 2007 рік щодо удосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 511-р, та пункт 2 Плану заходів на 2008 рік щодо удосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 576-р в частині приведення законодавства до вимог частини першої статті 4 Закону.

На сьогоднішній день суб'єкти господарської діяльності, в супереч частині першої статті 19 Конституції України та частині першої статті 4 Закону, для провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності змушені отримувати документи дозвільного характеру, необхідність одержання яких не передбачено законодавством, та сплачувати кошти за послуги з видачі цих дозволів.

Оскільки Міністерству внутрішніх справ України фактично не надані повноваження щодо здійснення видачі документів дозвільного характеру, які є предметом порушеного питання, міністерством прямо порушується частина друга статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За висновками Рахункової палати України, система виконання дозвільних функцій органами внутрішніх справ перестала відповідати своєму основному призначенню - задоволенню відповідних потреб суспільства і держави, і стала відомчою, зорієнтованою, переважно, на отримання доходів від цієї діяльності.

За інформацією, отриманою від Міністерства внутрішніх справ України, надісланої листом від 23.02.2009 № 3337/Хш (додається), існуючий стан справ пояснюється низьким рівнем фінансового забезпечення, а саме: при потребі коштів на утримання органів внутрішніх справ у сумі 22 млрд. грн. Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачено тільки 8 млрд. грн. За такої ситуації та з метою часткового забезпечення фінансовими ресурсами міністерство вимушене надавати платні послуги, у тому числі й підрозділами дозвільної системи, що на думку Держкомпідприємництва є неприпустимим явищем.

Однак, Міністерство внутрішніх справ України висловлює принципову позиції про те, що видача дозволів на право відкриття штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також стягнення коштів за послуги видачі цих дозволів, відповідає чинному законодавству, що в свою чергу не відповідає дійсності.
У зв'язку з вищевикладеним, беручи до уваги той факт, що на сьогоднішній день вичерпані всі можливості самостійного розв'язання проблемних питань через принципову незгоду МВС співпрацювати в цьому напрямку, відповідно до вимог частини другої параграфу 102 Регламенту Кабінету Міністрів України, Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва повинен звернутися до керівництва Кабінету Міністрів України з проханням надати персональне окреме доручення керівництву Міністерства внутрішніх справ України щодо невідкладного вжиття всіх необхідних заходів для термінового вирішення існуючих проблемних питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності".

По-друге, Голова Рахункової палати В. К. Симоненко 26.01.2009 спрямував листа Прем'єр-міністру України Юлії Тимошенко (завантажити: TIFF, 5 стор., 1.4 Mb), де стверджує, що віз і нині там, та рекомендує конкретні заходи для виправлення ситуації.

Втім, поки держава буде ставитись до громадянина як до дійної корови, з дозвільною системою навряд чи щось зміниться. Більше того, легко прогнозувати ріст її апетиту під час фінансової кризи. Показовим є випадок з арештом авіаторів-любителів, що збудували літака "без належного дозволу". Поповнюючи власні кишені за рахунок народу, міліцейські генерали не замислюються над тим, що своїми заборонами і вимогами платити, платити, платити та витрачати дні й місяці на оформлення потрібних документів вони гальмують розвиток українського суспільства, української економіки і зрештою посилюють кризові явища, заводять державу у глухий кут. Чи не час зараз зменшити свої корупційні апетити та полегшити "дозвільний" тиск на українців?